Попик Іван Северинович
ПО́ПИК Іван Северинович (27. 02. 1942, с. Станіславчик, нині Жмеринського р-ну Вінницької обл. — 03. 03. 1999, Хмельницький) — живописець, графік. Закінчив Київський художній інститут (1970; викладачі Т. Яблонська, В. Бородай, К. Трохименко). 1962–63 викладав у школі-інтернаті м. Жмеринка; від 1970 — у Хмельницькому педагогічному училищі. Автор творів реалістичного спрямування в жанрах портрета, пейзажу, натюрморту, тематичної картини. Шевченкіана П. — це живописні полотна (олія, темпера) і графічні аркуші (вугілля, соус, сангіна), позначені внутрішнім напруженням і драматизмом, філософським узагальненням, експресивною манерою письма. Учасник мистецьких виставок від 1972.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Дитинство» (1974), «Земля Подільська» (1980), «В. Висоцький» (1986), «Кобзар» (1988), «Дніпро. Могила Т. Шевченка» (1989), «Реве та стогне Дніпр широкий», «Дума про Вкраїну», «Дорога до храму» (усі — 1990), «Востаннє в Україні», «Думи мої, думи», «Роздуми (Т. Шевченко)» (усі — 1991), «Учитель» (1995).
Рекомендована література
- Брижак П. Педагог з великої літери // Подільські вісті. 1999, 11 берез.;
- Попик О. І. Образотворче мистецтво. Творчий доробок подільського художника-педагога: Альбом. Хм., 2000.
Завантажити статтю
Людина 
