Полянкер Григорій

ПОЛЯ́НКЕР Григорій (Гершл Ісакович; 02(15). 02. 1911, м. Умань Київської губ., нині Черкаської обл. — 21. 10. 1998, Київ) — письмен­ник. Член НСПУ (1934). Учасник 2-ї світової війни. Бо­йові нагороди. Початкову освіту здобув у школі робітничої молоді. Від 1928 — у Києві, де був робітником на взут­тєвій фабриці. На початку 1930-х рр. роз­почав літературну дяльність як член єврейської секції ВУСП­Пу. Закінчив Київський педагогічний ін­ститут (1935). Працював у редакціях, був редактором журналу «Совєтіше літератур» та альманаху «Дер Штерн» («Зірка», 1947–48). У 1949–54 без­під­ставно ре­пресований, пере­бував у таборах (м. Інта, нині Республіка Комі, РФ), реабілітований 1955. У доробку — нариси, репортажі, оповіда­н­ня, повісті, романи, в яких талановито від­творено життя єврейських громад і людей пере­важно на теренах України в різні періоди її історичного буття. Автор книг мовою їдиш «На березі» (1934), «Друга зу­стріч» (1937), «Гість у містечку» (1938), «Від Дністра до Дунаю», «Дядя Яша» (обидві — 1940), «Шмая-роз­бійник» (ч. 1 — 1940; ч. 2, 3 — 1948), «Секрет довголі­т­тя» (1963), «Булочник з Коломиї» (1967), «Учитель з Меджибожа» (1982), «Веселі та сумні історії» (1996; усі — Київ) та ін. Писав також російською, низку творів ви­дано у пере­кладах (зокрема М. Талалаєвського) українською мовою. Уклав україномовний збірник нарисів «Про мужніх і сильних» (К., 1957). Національна своєрідність творів П. найбільше проявляється в особливостях його індивідуального стилю, в якому помітні традиції класиків єврейської літератури, перед­усім Шолом-Алейхема, гуманістичні риси, тонкий гумор, доброзичливість, іронія, фольклорні ремінісценції. П. — майстер сюжетотворе­н­ня, що зумовлює «читабельність» творів, але по­стійна увага до сюжету, незрідка по­значається на від­носно не­глибокій психологізації текс­тів.