Полянкер Григорій

Визначення і загальна характеристика

ПОЛЯ́НКЕР Григорій (Гершл Ісакович; 02(15). 02. 1911, м. Умань Київської губ., нині Черкаської обл. — 21. 10. 1998, Київ) — письменник. Член НСПУ (1934). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Початкову освіту здобув у школі робітничої молоді. Від 1928 — у Києві, де був робітником на взуттєвій фабриці. На початку 1930-х рр. розпочав літературну дяльність як член єврейської секції ВУСППу. Закінчив Київський педагогічний інститут (1935). Працював у редакціях, був редактором журналу «Совєтіше літератур» та альманаху «Дер Штерн» («Зірка», 1947–48). У 1949–54 безпідставно репресований, перебував у таборах (м. Інта, нині Республіка Комі, РФ), реабілітований 1955. У доробку — нариси, репортажі, оповідання, повісті, романи, в яких талановито відтворено життя єврейських громад і людей переважно на теренах України в різні періоди її історичного буття. Автор книг мовою їдиш «На березі» (1934), «Друга зустріч» (1937), «Гість у містечку» (1938), «Від Дністра до Дунаю», «Дядя Яша» (обидві — 1940), «Шмая-розбійник» (ч. 1 — 1940; ч. 2, 3 — 1948), «Секрет довголіття» (1963), «Булочник з Коломиї» (1967), «Учитель з Меджибожа» (1982), «Веселі та сумні історії» (1996; усі — Київ) та ін. Писав також російською, низку творів видано у перекладах (зокрема М. Талалаєвського) українською мовою. Уклав україномовний збірник нарисів «Про мужніх і сильних» (К., 1957). Національна своєрідність творів П. найбільше проявляється в особливостях його індивідуального стилю, в якому помітні традиції класиків єврейської літератури, передусім Шолом-Алейхема, гуманістичні риси, тонкий гумор, доброзичливість, іронія, фольклорні ремінісценції. П. — майстер сюжетотворення, що зумовлює «читабельність» творів, але постійна увага до сюжету, незрідка позначається на відносно неглибокій психологізації текстів.

Завантажити статтю