Туржанська Людмила Вікторівна
ТУРЖА́НСЬКА Людмила Вікторівна (06. 06. 1949, Риґа) — майстриня декоративно-ужиткового мистецтва. Сестра Г. Лєкаревої-Нікітіної, мати О. Туржанського. Членкиня НСХУ (1989). Закінчила відділення кераміки Одеського художнього училища (1968; викладачі Д. Фруміна, О. Нирковська) та художньо-графічний факультет Одеського педагогічного інституту (1982; викладачі О. Письмиченко, В. Єфименко). Основні галузі — кераміка (настінні ліпні панно, декоративні тарелі, об’ємні композиції), графіка та живопис. У керамічних творах Т. використовує різні технічні та декоративні прийоми, зокрема шкіру, дерево. Працюючи з формою, прагне розмежувати суттєве й другорядне, оскільки для неї важливий процес створення форми як взаємодії природного матеріалу та творчої енергії людини. Роботи Т. представлені в оформленні інтер’єрів громадських будівель та приватних колекціях в Україні, Польщі, Угорщині, Чехії, Словаччині, Німеччині, США, Туреччині, Японії. Учасниця обласних, міських та міжнародних мистецьких виставок від 1981. Персональні — в Одесі (2014, 2016, 2019, 2024).
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Дитинство» (1981), диптих «Імпровізація» (1992), «Осінній дощ» (2000), «Переплетення» (2003), «Осінній етюд», «Рух» (обидва — 2005), «Ритми часу» (2009), «Осінній настрій» (2011), «Під знаком вогню» (2012), «Натюрморт з писанками» (2014), триптих «Стихія землі» (2019).
Рекомендована література
- Сауленко Л. Метаморфозы керамики Людмилы Туржанской // Одесские известия. 2006. № 8;
- Котова М. Глина, огонь и душа соединились в «Многоцветье» // Слово. 2015. № 10;
- Арсеньева Т. Высокое достоинство традиции // Вечерняя Одесса. 2019. № 131;
- Порожнякова Н. Е. Дух творчества // Образ. 2019. № 46.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
