Раціборський Мар’ян

Визначення і загальна характеристика

РАЦІБО́РСЬКИЙ Марʼян (Raciborski Marian; 17. 09. 1863, с. Бжустова, нині Свентокшиського воєводства, Польща — 24. 03. 1917, м. Закопане, Польща) — польський ботанік. Доктор філософії (1894), професор (1900). Закінчив Яґел­лонський університет у Кракові (1890), де водночас з на­вча­н­ням працював від 1885 (з пере­рвами): 1912—17 — професор Ін­ституту ботаніки. 1890—94 стажувався в університетах Польщі, Німеч­чини та Франції. 1893—96 — асистент кафедри фізіології рослин Університету Мюнхена; 1896—1900 — керівник дослідної станції тютюну на острові Ява; 1900—09 — завідувач кафедри ботаніки Львівської рільничої академії; 1909—12 — завідувач кафедри ботаніки, організатор і директор Біо­логічно-ботанічного ін­ституту Львівського університету. Провадив активну діяльність з інвентаризації та охорони памʼяток природи Галичини, сприяв від­кри­т­тю у провінційних містах крає­знавчих музеїв. 1917 пере­їхав до Закопаного. Член Польського наукового товариства імені М. Коперника, Фізіо­графічної комісії Польської АH. Наукові дослідже­н­ня з анатомії, фізіології і цитології рослин, фітопатології, палеоботаніки, мікології. Ініціатор ви­вче­н­ня фітогео­графії й історії рослин­ного світу, реліктових рослин Польщі. Роз­робляв методи боротьби з хворобами і шкідниками рослин.

Пр.: Die Morphologie der Cabombeen und Nymphaeceen. München, 1894; Die Pteridophyten der Flora von Buitenzorg. 1898; Parasitische Algen und Pilze Javaʼs. 1900; 1973; Badanie i ochrona zabytków przyrody. Kraków, 1914 (спів­авт.). Літ.: W. Hahn. Kronika Uniwersytetu Lwowskiego. T. 2. Lwów, 1912; J. Kornaś. Marian Raciborski. Studia nad życiem i działalnością naukową. Warszawa; Kraków, 1986; Професори ЛНМУ.

ДА: Держ. арх. Львів. обл. Ф. 26, оп. 5, с. 1603.

З. І. Мамчур

Завантажити статтю