Просяник Іван Гарасимович
ПРОСЯ́НИК Іван Гарасимович (24. 09. 1947, с. Курінь Бахмацького, нині Ніжинського р-ну Чернігівської обл.) — письменник, живописець. Член НСПУ (2001), НСМНМУ (2004). Премія імені Г. Сковороди «Сад божественних пісень» (2016). Закінчив Ніжинський педагогічний інститут (1978). На журналістській роботі на Чернігівщині. З оповіданнями виступав у журналах «Дніпро», «Ранок», тижневику «Україна». У доробку — повісті, романи, оповідання. Пише про дивовижні властивості лікарських рослин, намагаючись донести до читача основи травознавства і народного цілительства, що успадкував від батька. Автор травників-волховників «Зело таємниче» («Дзвін», 2000, № 7–8; К., 2013), «Дивосил» (Л., 2001), «Златоцвіт» (Ніжин, 2008), «Скарбниця молодечої сили» (В., 2012), «Скарб нетлінний» (К., 2019). Постійно друкує казки, легенди в дитячому журналі «Барвінок», створюючи рубрики «Барвінкова аптека», «Фантастичний зоопарк». Окремими книгами вийшли казки для дітей «Змієборець (К., 2007), «Золота грамота» (В., 2012). Живописні картини П. засновані на народних традиціях, заворожують своєю неповторністю, гармонійністю, простотою, зрозумілістю.
Додаткові відомості
- Основні твори
- Коса на камінь: Оповідання. К., 1986; Чорна паморозь: Повість. К., 1990; Свічка на шаленому вітрі: Роман // Дзвін. 1999. № 10–12; Страшна таємниця президента, або Полювання на дурнів: Сатир. роман. Чг., 2004.
Рекомендована література
- Славинський М. Щоб чесно дивитись у вічі // Літературна Україна. 1988, 21 квіт.;
- Колодійчук Е. Скарби волхвів // Урядовий кур’єр. 2002, 21 верес.;
- Сапон В. Відшукуючи скарби призабуті: Івану Просянику — 55 // Деснянська правда. 2002, 10 жовт.
Завантажити статтю
Людина 
