Просяник Іван Гарасимович

Визначення і загальна характеристика

ПРОСЯ́НИК Іван Гарасимович (24. 09. 1947, с. Курінь Бахмацького, нині Ніжинського р-ну Чернігівської обл.) — письмен­ник, живописець. Член НСПУ (2001), НСМНМУ (2004). Премія імені Г. Сковороди «Сад божествен­них пісень» (2016). Закінчив Ніжинський педагогічний ін­ститут (1978). На журналістській роботі на Чернігівщині. З оповіда­н­нями ви­ступав у журналах «Дні­про», «Ранок», тижневику «Україна». У доробку — повісті, романи, оповіда­н­ня. Пише про дивовижні властивості лікарських рослин, намагаючись донести до читача основи траво­знавства і народного цілительства, що успадкував від батька. Автор травників-волховників «Зело таємниче» («Дзвін», 2000, № 7—8; К., 2013), «Дивосил» (Л., 2001), «Златоцвіт» (Ніжин, 2008), «Скарбниця молодечої сили» (В., 2012), «Скарб нетлін­ний» (К., 2019). По­стійно друкує казки, легенди в дитячому журналі «Барвінок», створюючи рубрики «Барвінкова аптека», «Фантастичний зоопарк». Окремими книгами ви­йшли казки для дітей «Змієборець (К., 2007), «Золота грамота» (В., 2012). Живописні картини П. засновані на народних традиціях, заворожують своєю непо­вторністю, гармонійністю, простотою, зро­зумілістю.

Тв.: Коса на камінь: Оповіда­н­ня. К., 1986; Чорна паморозь: Повість. К., 1990; Свічка на шаленому вітрі: Роман // Дзвін. 1999. № 10—12; Страшна таємниця президента, або Полюва­н­ня на дурнів: Сатир. роман. Чг., 2004.

Літ.: Славинський М. Щоб чесно дивитись у вічі // Літературна Україна. 1988, 21 квіт.; Колодійчук Е. Скарби волхвів // Урядовий курʼєр. 2002, 21 верес.; Сапон В. Від­шукуючи скарби призабуті: Івану Просянику — 55 // Деснянська правда. 2002, 10 жовт.

О. М. Конечна

Завантажити статтю