ПЕВНІ́ЦЬКИЙ Василь Федорович (29. 02(12. 03). 1832, Васильєвський погост, нині с. Мале Юрʼєво Владимирської обл., РФ — 12(25). 07. 1911, Київ) — богослов. Закінчив Муромське духовне училище (Росія, 1846), Владимирську духовну семінарію (1851) та Київську духовну академію зі ступенем магістра богословʼя і словесних наук (1855), де й працював: від 1860 — екс­траординарний, від 1862 — ординарний професор кафедри церковної словесності, водночас 1856–59 і 1861 — помічник ін­спектора, 1869–84 —помічник ректора, 1884–1906 — член правлі­н­ня академії, від 1907 — позаштатний професор. Також читав лекції з пастирського богословʼя, викладав німецьку мову, редагував журнал «Воскресное чтение» (1879–83) та «Труды Киевской духовной академии» (1890–1905). У 1872 отримав ступінь доктора богословʼя за працю «Св. Григорий Двоеслов, его проповеди и голос в исправлении нравов». Наукові дослідже­н­ня: гомілетика, пастирське богословʼя, історія та теорія літератури, порівняльне богословʼя. Залишив спогади «Мои воспоминания» (ч. 1–2, 1910–11) та «Мои воспоминания: служение в акад. в должности проф.» (1912; усі — Київ), що є важливим джерелом з життя Київської духовної академії.