Татаренко Валентин Андрійович

ТАТА́РЕНКО Валентин Андрі­йович (19. 09. 1958, Київ) — фізик-теоретик, металофізик. Доктор фізико-математичних наук (2004), професор (2013), академік НАНУ (2025). Державна премія України в галузі науки і техніки (2015). Закінчив Київський університет імені Т. Шевченка (1980). Від­тоді працює в Ін­ституті металофізики НАНУ (Київ): 2006—15, 2016—22 — провід­ний науковий спів­робітник, 2015—16 — завідувач від­ділу теорії твердого тіла, від 2022 — головний науковий спів­робітник від­ділу теорії металічного стану, водночас 2012—19 — за­ступник директора з наукової роботи, від 2019 — директор; за сумісництвом 2002—18 — у Київському університеті імені Т. Шевченка: 2005—18 — професор кафедри фізики функціональних матеріалів; від 2019 — завідувач кафедри прикладної фізики та наноматеріалів Київського академічного університету. Від 2019 — головний редактор збірника наукових праць «Наносистеми, наноматеріали, нанотехнології» та журналів «Металофізика та новітні технології» й «Успіхи фізики металів». Наукові інтереси зосереджено на фізиці твердого тіла, теорії наномас­штабних і мезо­скопічних металічних систем, матеріалів і структур, металофізиці, фізиці металів і фізиці простих рідин і рідкокри­сталічних колоїдів. Його найважливішим доробком є перед­баче­н­ня й опис (у рамках неконтинуальної теорії) роз­мірних (зокрема деформаційно-індукованих) і магнітних ефектів у еволюції мікро­структури та фізичних (зокрема електричних і термодинамічних) властивостей скінчен­них за роз­мірами кри­сталів (насамперед, металевих) зі структурними дефектами різної природи і наномас­штабних конденсованих систем з анізотропною структурою. Вперше в Україні (1989—2000) разом з колегами роз­винув засади неконтинуального роз­рахунку фізичних ефектів роз­мірної невід­повід­ності частинок у структурі скінчен­них змішаних конденсованих систем; започаткував (2003) напрям досліджень конфігураційних ефектів обмеженості роз­мірів і складності (не­примітивності) дис­кретної будови кри­сталічної структури з урахува­н­ням анізотропії пружності та дис­персії її фононів, роз­мірної невід­повід­ності й «блокува­н­ня» атомів компонентів та їхнього магнетизму у взаємодії дефектів і термодинаміці та кінетиці утворе­н­ня (над)структур твердих роз­чинів втіле­н­ня та заміще­н­ня (зокрема нестехіометричних), що упорядковуються чи роз­шаровуються, для роз­шифрува­н­ня структурної інформації, одержаної неруйнівними дифракційними методами діагностува­н­ня, і взагалі неаналітичного оцінюва­н­ня тих мікро­скопічних параметрів, що характеризують між­частинкові взаємодії різної далек­осяжності та зумовлені ними механічні, термодинамічні, електричні й магнітні властивості складних за устроєм функціональних матеріалів, насамперед, металевих, зокрема з наномас­штабною («модульованою») структурою (зокрема шаровою щільнопакованою чи щільникоподібною) та регульованою стабільністю, що має практичну значимість.

Завантажити статтю