Ахієзер Ілля Олександрович
АХІЄ́ЗЕР Ілля Олександрович (02. 03. 1938, Харків — 13. 05. 1989, там само) — фізик-теоретик. Син О. Ахієзера. Доктор фізико-математичних наук (1966), професор (1970). Лауреат премій ім. К. Синельникова (1978) та ім. М. Крилова АН УРСР (1989). Закінчив Харківський університет (1959). Працював у Харківському фізико-технічному інституті АН УРСР (1959–89), зокрема у 1970–89 — начальник лабораторії; з 1968 викладав у Харківському університеті. Досліджував теорію ядра; плазми, зокрема флуктуації у двотемпературній плазмі; фізику твердого тіла, особливо теорію магнетизму та аморфних металів, радіаційні пошкодження, нелінійну динаміку магнітодіелектриків, розсіяння світла в умовах магнітоакустичного резонансу. Отримав важливі результати в теорії магнетизму металів і теорії невпорядкованих магнітних систем та скла.