Сорока Олександр Назарович

СОРО́КА Олександр Назарович (08(21). 04. 1900, с. Хлипнівка Звенигородського пов. Київської губ., нині Звенигородського р-ну Черкаської обл. — 28. 12. 1963, Київ) — хоровий диригент. Народний артист УРСР (1960). Початкову освіту здобув у Київській духовній семінарії. Після закінчення Київського музично-драматичного інституту (1930) працював викладачем у педагогічних інститутах і диригував аматорськими хорами. 1934–37 — диригент, 1937–40 та від 1946 — головний диригент Державної хорової капели УРСР «Думка». 1940–46 — художній керівник капели «Трембіта» у Львові. Надавав перевагу творам великих форм, переважно кантатно-ораторіального жанру. У репертуарі — «Радуйся, ниво неполитая», «Б’ють пороги» М. Лисенка, «Кавказ», «Заповіт» С. Людкевича, «Слався, Вітчизно моя» Г. Жуковського, «Україно моя» А. Штогаренка, «Реквієм» В.-А. Моцарта, «Пори року» Й. Гайдна та ін. 20 травня 1970 в Києві, на будинку по вулиці Л. Толстого (нині Гетьмана П. Скоропадського), № 5, де 1948–63 мешкав С., йому встановлено меморіальну дошку (архітектор І. Шмульсон).

Літ.: Вахняк Є. Олександр Сорока. К., 1975.

В. М. Парака