Пікульський Святослав Михайлович

ПІКУ́ЛЬСЬКИЙ Святослав Михайлович (30. 09. 1937, м. Любомль, нині Ковельського р-ну Волинської обл.) — спів­ак (ліричний тенор). Чоловік А. Толстих, батько М. Пікульського. Професор (2001). Народний артист України (1996). Закінчив Київський інженерно-будівельний ін­ститут (1959), вечірнє від­діле­н­ня Київської консерваторії (1965; кл. М. Зубарева, О. Степанової). Працював у проєктній організації «Укржитлорем­проєкт». 1969—71 — соліст Львівського театру опери та балету імені І. Франка, серед оперних партій — Петро («Наталка Полтавка» М. Лисенка), Андрій («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Альмавіва («Севільський цирульник» Дж. Рос­сіні), Ернані (одно­ймен­на опера Дж. Верді). Від 1971 — соліст ансамблю Групи радянських військ у Німеч­чині, 2004—11 —викладач вокалу Гуманітарно-природничого університету в Ченстохові (Польща), 1994—2018 (з пере­рвами) — у Київському університеті культури і мистецтв: від 2011 — завідувач секції народнопісен­ного виконавства. Володіючи красивого тембру голосом, глибокою музикальністю та артистизмом, не­вдовзі заво­йовує одне з провід­них місць серед виконавців вокальної лірики. Про­грами вкладає в концертні вокальні цикли: «Український старовин­ний романс», «Романси Я. Степового і В. Косенка», «Шедеври М. Лисенка», «Щаслива знахідка» (твори А. Вахнянина, П. Сокальського, О. Нижанківського, Д. Січинського, Г. Алчевського, Б. Під­городецького), «Сучасна українська музика» (твори К. Домінчена, Л. Колодуба, А. Кос-Анатольського, Б. Лятошинського, Г. Майбороди, Ю. Мейтуса, А. Штогаренка), «Арії з кантат Й.-С. Баха», «Італійське бельканто 17—18 ст.», «Пісні Ф. Шуберта», «Польська вокальна музика», «Арії коха­н­ня» (твори Й. Брамса, Е. Ґріґа, А. Дворжака, Ф. Ліста, Ф. Мендельсона, С. Монюшка, Ф. Шопена, Ф. Шуберта, Р. Шуман­на) та ін. Виконував тенорові партії в премʼєрах симфонії «Deprofandis» В. Губаренка (слова Т. Шевченка), симфонії-кантати «Пісні коха­н­ня» Л. Дичко, ораторії «Будь славен, Києве» В. Кирейка, а також в «Реквіємі» В.-А. Моцарта, кантатах «Бʼють пороги» та «Радуйся, ниво неполитая» М. Лисенка, «Заповіт» С. Людкевича, «Вечорницях» П. Ніщинського. На філармонічній сцені виконував партії Петра («Наталка Полтавка» М. Лисенка), Андрія («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Ленського («Євгеній Онєгін» П. Чайковського), Моцарта («Моцарт і Сальєрі» М. Римського-Корсакова), Альфреда («Травіата» Дж. Верді). Був першим виконавцем в Україні партії Фронімо в опері «Алкід» Д. Бортнянського на сцені філармонії (1984, диригент А. Шароєв) та партії Фредеріка в опері «Сокіл» Д. Бортнянського (1996, диригент І. Гамкало). Записав у фонд Українського радіо понад 100 творів різних жанрів (24 години чистого звуча­н­ня). Гастролював у Польщі, Німеч­чині, Чехословач­чині, Пів­нічній Кореї.

Завантажити статтю