Пікульський Михайло Святославович

Визначення і загальна характеристика

ПІКУ́ЛЬСЬКИЙ Михайло Святославович (10. 04. 1963, Київ) — диригент, педагог. Син С. Пікульського і А. Толстих. Закінчив Київську консерваторію (1989, кл. хорового диригування Г. Ткаченко; 1994, кл. симфонічного диригування Р. Кофмана). Від 1995 — диригент-стажист Національної опери України, водночас 1989–2000 — викладач Київського університету культури і мистецтв, 2000–02 — диригент Київського театру оперети, 2002–04 — Іркутського, 2004–05 — Івановського (обидва –РФ) музичних театрів, 2005–13 — оркестру народної та популярної музики Національної радіокомпанії України (від 2013 — художній керівник), 2010–13 — головний диригент симфонічного оркестру Київського інституту музики імені Р. Ґлієра. Диригент-постановник опер «А зорі тут тихі» К. Молчанова, «Дідона та Еней» Г. Перселла, «Дзвіночок» Ґ. Доніцетті, «Мадам Баттерфляй» Дж. Пуччіні, балетів «Лускунчик» П. Чайковського, «Есмеральда» Ч. Пуні, оперет «Весілля в Малинівці» О. Александрова, «Містер Ікс», «Король скрипалів» І. Кальмана, «Прекрасна Ґалатея» Ф. Зуппе, «Звана вечеря з італійцями» Ж. Оффенбаха, мюзиклу «Ніч перед Різдвом» І. Поклада. У репертуарі — симфонії П. Чайковського, С. Прокоф’єва, Д. Шостаковича, Л. ван Бетговена, Й. Брамса, опери П. Чайковського, М. Римського-Корсакова, С. Рахманінова, Дж. Верді, оперети Й. Штраусса, І. Кальмана, Ф. Леґара та ін. Здійснив 1-е виконання ораторії «Іван Вишенський» І. Тараненка на слова І. Франка (2007, для читця, чоловічого хору, оркестру та електронного запису) і ф’южн-феєрії «Майстер снів» на слова В. Давиденко (2010, 2-а редакція — 2014), циклу обробок українських народних пісень на слова Т. Шевченка «Було колись на Вкраїні» В. Степурка для мішаного хору, оркестру і тріо бандуристок (2014) та ін. У доробку П. — фондові записи Українського радіо з вокалістами О. Василенком, М. Шуляком, В. Лісковецьким; оркестрові твори Р. Верещагіна, В. Кирейка, М. Колесси, М. Скорика, В. Сокальського, Я. Степового, І. Тараненка, Г. Хоткевича, пісні й романси О. Білаша, О. Зуєва, А. Кос-Анатольського, П. Майбороди, А. Пашкевича, Р. Савицького, Д. Січинського, І. Шамо та ін.

Завантажити статтю