МОЗОЛЕ́ВСЬКИЙ Іван Іванович (Мозалевський, 1919, Париж — ?) — скульптор. Син художника-графіка І. Мозалевського (1890–75). На­вчався мистецтва в Парижі. Близько 10-ти р. служив у французькому Іноземному легіоні. Учасник 2-ї світової війни. Пілот авіації, герой французького опору німецькому нацизму. Був поранений, отримав нагороду. 1947 разом із родиною пере­їхав в Україну. Спочатку жив у родичів у м. Коростень (Житомирська обл.). 1947–50 працював скульптором на Коростенському фарфоровому заводі, де роз­робляв сервізи, посудні форми й набори. 1949 родина хотіла повернутись у Францію, однак без­успішно. Згодом за антирадянські висловлюва­н­ня М. засудили на 25 р. Пере­бував у заслан­ні в Казах­стані, де працював художником театру. Був до­строково звільнений. Отримавши до­звіл на поверне­н­ня в Україну, працював скульптором на Полонському заводі художньої кераміки (Хмельницька обл., 1968–70), де створював вази, скульптуру, роз­робляв нові малюнки. Захоплювався видовищним мистецтвом, що втілював у мініатюрі: естрада — скульптурні групи «Джаз», «Симфонія» (обидві — 1968), балет — «Танець маленьких лебедів» (1969), виконавці народної музики — триптих «Гуцульські музики» (1970). Його стилю властиві лаконізм, стилізація форми, графічність жвавої лінії силуету, мінімалізм у роз­писі. Від 1970 працював на Зугдідському фарфоровому заводі (Грузія). Деякі твори М. зберігаються в Хмельницькому крає­знавчому музеї.