Андрушки

АНДРУ́ШКИ  — село Житомирського (до липня 2020 — Попільнянського) району Житомирської області. У серпні 2016 шляхом об’єднання Андрушківської (з с-щем Новопаволоцьке), Василівської, Макарівської та Харліївської сільських рад утворено Андрушківську сільську громаду, до якої у червні 2020 зараховано Красногірську сільську раду. Нині площа Андрушківської громади становить 141 км2; станом на січень 2022 на її території мешкали 3767, на січень 2024 — 3406 осіб. А. знаходиться на р. Паволочка (притока Роставиці, басейн Дніпра), за 130 км від Києва, 86 км від Житомира та 14 км від залізничної станції Попільня. Площа А. 4,96 км2. За переписом населення 2001, проживали 2014 осіб; станом на січень 2016 — 1848, на січень 2024 — 1574 особи; переважно українці. Є кілька версій щодо походження назви села, зокрема й від прізвища козацького сотника Андрущука. Вперше згадується у писемних джерелах 1683. Через А. проходив т. зв. Гетьманський шлях з Білої Церкви через Сквиру (нині Білоцерківського р-ну Київської обл.) і Паволоч (нині Житомирського р-ну) на Бердичів (нині обидва — Житомирської обл.). 1702–04 мешканці приєдналися до селянсько-козацького повстання під проводом С. Палія. 1768 тут діяли гайдамацькі загони. Після 2-го поділу Польщі 1793 — у межах кордонів Російської імперії. У різний час власниками села були заможні родини Вележинських, Ржешинських, Прушинських, Бентковських, Попових, Баскакових. 1795–1923 — у складі Сквирського пов.; 1796–1925 — Київської губ. Тривалий час А. належали до Паволоцької волості. На початку 19 ст. проживала 441 особа, була дерев’яна церква. 1850–59 зведено кам’яну церкву Вознесіння Господнього (збереглася донині). 1850 — 90 дворів і 682 мешканця. 1859 відкрито школу. 1860 засновано цукровий завод, що спочатку виробляв 10–20 ц цукру за добу. 1895 його потужність зросла до 3500 ц буряків за добу. Пізніше його ще низку разів модернізовували. У радянський час отримав ім’я Цюрупи; нині — Цукровий завод ТОВ «Сігнет-Центр». Після капітального ремонту, модернізації та реконструкції 2017–18 підприємство має поточну потужність до 2800 т на добу. За Всеросійським переписом 1897, в А. проживали 1577 осіб, з них 1442 православних. Станом на 1900 було 112 дворів, 1324 мешканця, окрім цукрового заводу, працювали 2 водяних і 4 вітряних млини. Під час воєнних дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–30 — у складі Білоцерківської округи; 1932–37 — Київської, від 1937 — Житомирської областей; 1923–2020 — Попільнянського, від 2020 — Житомирського р-нів. Станом на 1923 до Андрушківської сільської ради, окрім А. (1219 осіб), належав х. Каташинка. Жителі потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталінських репресій. Від 10 липня 1941 до 27 грудня 1943 — під німецькою окупацією. Станом на 1946 до Андрушківської сільської ради належало с-ще радгоспу імені Цюрупи. 1961 до неї зараховано х. Жарки Верхівнянської сільської ради Ружинського р-ну. 1969 взято на облік новоутворене с-ще Новопаволоцьке. Нині, окрім цукрового заводу, працюють тваринницькі та рослинницькі підрозділи ТОВ «Сігнет». В А. — загальноосвітній ліцей, 2 дитсадки; Будинок культури, бібліотека; лікарська амбулаторія. Серед видатних уродженців — актор, заслужений артист України В. Гущин; учасники 2-ї світової війни, Герої Радянського Союзу А. Вітрук, М. Закутенко; учасник антитерористичної операції та операції Об’єднаних сил на Сході України, нині командувач підготовки Командування Повітряних сил Збройних сил України О. Струцінський. На фасаді ліцею відкрито меморіальну дошку на честь воїна-земляка Ю. Ковальчука, який 2015 отримав смертельні поранення у бою з російськими найманцями поблизу м. Горлівка Донецької обл. На його честь також перейменовано вулицю Комсомольська.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю