Андрушки

АНДРУ́ШКИ — село Житомирського (до липня 2020 — Попільнянського) ра­йону Житомирської області. У серпні 2016 шляхом обʼ­єд­на­н­ня Андрушківської (з с-щем Новопаволоцьке), Василівської, Макарівської та Харліївської сільських рад утворено Андрушківську сільську громаду, до якої у червні 2020 зараховано Красногірську сільську раду. Нині площа Андрушківської громади становить 141 км2; станом на січень 2022 на її території мешкали 3767, на січень 2024 — 3406 осіб. А. знаходиться на р. Паволочка (притока Роставиці, басейн Дніпра), за 130 км від Києва, 86 км від Житомира та 14 км від залізничної станції Попільня. Площа А. 4,96 км2. За пере­писом населе­н­ня 2001, проживали 2014 осіб; станом на січень 2016 — 1848, на січень 2024 — 1574 особи; пере­важно українці. Є кілька версій щодо походже­н­ня назви села, зокрема й від прі­звища козацького сотника Андрущука. Вперше згадується у писемних джерелах 1683. Через А. проходив т. зв. Геть­манський шлях з Білої Церкви через Сквиру (нині Білоцерківського р-ну Київської обл.) і Паволоч (нині Житомирського р-ну) на Бердичів (нині обидва — Житомирської обл.). 1702—04 мешканці при­єд­налися до селянсько-козацького пов­ста­н­ня під проводом С. Палія. 1768 тут діяли гайдамацькі загони. Після 2-го поділу Польщі 1793 — у межах кордонів Російської імперії. У різний час власниками села були заможні родини Вележинських, Ржешинських, Прушинських, Бентковських, Попових, Баскакових. 1795—1923 — у складі Сквирського пов.; 1796—1925 — Київської губ. Тривалий час А. належали до Паволоцької волості. На початку 19 ст. проживала 441 особа, була деревʼяна церква. 1850—59 зведено камʼяну церкву Вознесі­н­ня Господнього (збереглася донині). 1850 — 90 дворів і 682 мешканця. 1859 від­крито школу. 1860 засновано цукровий завод, що спочатку виробляв 10—20 ц цукру за добу. 1895 його потужність зросла до 3500 ц буряків за добу. Пізніше його ще низку разів модернізовували. У радянський час отримав імʼя Цюрупи; нині — Цукровий завод ТОВ «Сігнет-Центр». Після капітального ремонту, модернізації та рекон­струкції 2017—18 під­приємство має поточну потужність до 2800 т на добу. За Всеросійським пере­писом 1897, в А. проживали 1577 осіб, з них 1442 православних. Станом на 1900 було 112 дворів, 1324 мешканця, окрім цукрового заводу, працювали 2 водяних і 4 вітряних млини. Під час воєн­них дій 1918—20 влада неодноразово змінювалася. 1923—30 — у складі Білоцерківської округи; 1932—37 — Київської, від 1937 — Житомирської областей; 1923—2020 — Попільнянського, від 2020 — Житомирського р-нів. Станом на 1923 до Андрушківської сільської ради, окрім А. (1219 осіб), належав х. Каташинка. Жителі потерпали від голодомору 1932—33, за­знали сталінських ре­пресій. Від 10 липня 1941 до 27 грудня 1943 — під німецькою окупацією. Станом на 1946 до Андрушківської сільської ради належало с-ще радгоспу імені Цюрупи. 1961 до неї зараховано х. Жарки Верхівнянської сільської ради Ружинського р-ну. 1969 взято на облік ново­утворене с-ще Новопаволоцьке. Нині, окрім цукрового заводу, працюють тварин­ницькі та рослин­ницькі під­роз­діли ТОВ «Сігнет». В А. — загальноосвітній ліцей, 2 дитсадки; Будинок культури, бібліотека; лікарська амбулаторія. Серед видатних уродженців — актор, заслужений артист України В. Гущин; учасники 2-ї світової війни, Герої Радянського Союзу А. Вітрук, М. Закутенко; учасник антитерористичної операції та операції Обʼ­єд­наних сил на Сході України, нині командувач під­готовки Командува­н­ня Повітряних сил Збройних сил України О. Струцінський. На фасаді ліцею від­крито меморіальну дошку на честь воїна-земляка Ю. Ковальчука, який 2015 отримав смертельні поране­н­ня у бою з російськими на­йманцями по­близу м. Горлівка Донецької обл. На його честь також пере­йменовано вулицю Комсомольська.