Яремич Степан Петрович

ЯРЕ́МИЧ Степан Петрович (22. 07(03. 08). 1869, с. Галайки Таращанського пов. Київської губ., нині Білоцерківського р-ну Київської обл. — 14. 10. 1939, Ленін­град, нині Санкт-Петербург) — живописець, мистецтво­знавець, колекціонер. На­вчався живопису в іконописній майстерні Києво-Печерської лаври (1882–87), у рисувальній школі М. Мурашка (1887–94) та персонально у М. Ґе. Допомагав М. Врубелю роз­писувати Володимирський собор у Києві. Від 1900 жив і працював у Санкт-Петербурзі, 1904–08 — за кордоном (за­прошений до антре­призи С. Дягілєва). Автор пейзажів Києва, Санкт-Петербурга, Венеції, Парижа; декорацій до по­становки опери «Борис Годунов» М. Мусоргського на сцені «Ґранд Опера» в Парижі; моно­графії «Михаил Александрович Врубель» (Москва, 1911); багатьох статей, зокрема «Наглавные кресты XVII и XVIII ст. киевских церквей» // «Археологическая летопись Южной Рос­сии», 1904, № 1–2; «Строения Межигорской фабрики» // «Искус­ство: живопись, графика, художествен­ная печать», 1911, № 6–7; «Украинское искус­ство на вы­ставке «Ломоносов и Елизаветинское время» // там само, 1912, № 7–8; «Живопись Андріївської церкви у Київі» // «Вістник культури і життя», 1913, ч. 3, 4. Від 1913 викладав у рисувальній школі; від 1918 — завідувач від­діле­н­ня рисунків, від 1930 — завідувач ре­ставраційної майстерні Ермітажу (Ленін­град). 1925 обраний дійсним членом Товариства дослідників української історії, письменства та мови у Ленін­граді. У складі збірки, пере­даної Всеукраїнському історичному музеєві імені Т. Шевченка з музеїв РФ, було 3 його краєвиди могили Кобзаря. Під за­грозою арешту у складі «ударної бригади» (сформована 1930) узяв участь у від­борі музейних коштовностей для продажу закордон. Подарував Ермітажу 2 тис. графічних аркушів, заповів йому 10 тис. рисунків і гравюр старих європейських майстрів.