Пушкарьов Андрій Томасович

ПУШКАРЬО́В Андрій Томасович (28. 12. 1960, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл.) — майстер витинання та писанкарства, графік, живописець. Батько Г. Пушкарьової. Член НСХУ (1992), НСМНМУ (2001). Навчався в образотворчій студії Є. Лещенка (Кривий Ріг, 1973–76). Закінчив факультет архітектури Дніпропетровського монтажного технікуму (нині Дніпро, 1980), одночасно був учнем Ф. Гуменюка. Працював у цьому ж місті художником на фірмі «Одяг» (1981–82); в будівельно-монтажному управлінні «Спецзалізобетонбуду» (1982–91); на художньо-виробничому комбінаті (1991–97); викладачем кафедри образотворчого мистецтва та культурознавства Дніпропетровського університету (1998–99). Водночас від 1995 — керівник школи писанкарства й витинанки. На творчій роботі від 1999. Організатор благодійних мистецьких аукціонів для онкохворих дітей (Дніпропетровськ, 2010–13). Винайшов оригінальну техніку витинання з підкладинками, тонуванням кольоровими олівцями. Основна тематика — міфологічна, християнська, історична, побутова. Учасник обласних, всеукраїнських і зарубіжних мистецьких виставок (від 1985), всеукраїнських і міжнародних наукових конференцій та симпозіумів із писанкарства та витинанки (від 1992). Персональні — у Дніпрі (1985, 1991, 1996, 2000, 2017), Києві (1996, 2001, 2012, 2017), Кам’янському (Дніпропетровська обл., 2014, 2017), Луцьку, с. Колодяжне (Волинська обл.; обидві — 2014), Рівному, Львові, Хмельницькому (усі — 2015), Одесі, Южному (Одеська обл.; обидві — 2017), Косові, Коломиї (обидва — Івано-Франківської обл.; обидві — 2018), Запоріжжі (2020, 2021). Працював в українському павільйоні на Всесвітній виставці «Експо-2010» в Шанхаї (Китай). Автор низки статей про українську писанку, витинанку, народних майстрів у періодиці, наукових збірниках. Деякі твори П. зберігаються в Національному музеї декоративного мистецтва України, Національному центрі народної культури «Музей І. Гончара», зібранні НСМНМУ (усі — Київ), Національному музеї у Львові, Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття (м. Коломия), Косівському музеї народного мистецтва та побуту Гуцульщини (обидва — Івано-Франківська обл.), Волинському краєзнавчому музеї (Луцьк), Державному історико-культурному заповіднику «Буша», музеї «Українська витинанка» в Могилеві-Подільському (обидва — Вінницька обл.), Дніпровському та Запорізькому художніх музеях, Дніпровському й Харківському історичних музеях, Львівському музеї історії релігії, Музеї етнографії та художнього промислу (Львів), Музеї історії м. Кам’янське, Рівненському краєзнавчому музеї. Тв.: витинанки — «Берегиня» (1986), «Птахи сонця» (1987), «Вода дереву» (1991), «Музика під яблунею» (1996), «Весняна радість» (1997), «Благовіст. Козацькі розваги» (2003), «Рада під Запорізьким дубом» (2004), «Лети, як птиця, козацька шабле» (2006), «Козак Мамай» (2008), «Покрова» (2009), «Збір яблук» (2011), «Не бути братським суперечкам» (2013), «В очікуванні спокою» (2016); живопис — «Радуниця» (1990), «Портрет гетьмана» (2005); серія «Присвята Н. Білокінь» (від 2006); графіка — «Козацька доля» (1999), «Пастух» (2000), «Повалення ідолів» (2003), триптихи «В очікуванні дощу» (2010) та «З любов’ю з України» (2016), «Сумний Мамай» (2021); писанки — «Безкінечник» (2005), «Георгій Переможець» (2009), «Нічне дерево» (2013), «Жінки з кіньми» (2014), «Пастушка» (2015), «Жінки з гілками» (2017), «Вершники» (2018–19), «Жінки з рибами» (2020); акварель — «Біла айва» (2011), «Зі святом» (2016), «Країна героїв» (2022).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю