Пушик Степан Григорович

Визначення і загальна характеристика

ПУ́ШИК Степан Григорович (26. 01. 1944, с. Вікторів Галицького р-ну Станіславської обл., нині Івано-Франківського р-ну Івано-Франківської обл. — 14. 08. 2018, Івано-Франківськ, похований у рідному селі) — письменник, фольклорист, літературознавець, громадсько-політичний діяч. Член НСПУ (1971), Українського ПЕН-клубу (1989), НТШ (2000). Кандидат філологічних наук (1992). Заслужений діяч мистецтв України (2007). Державна премія України імені Т. Шевченка (1990; за роман «Галицька брама» та книгу «Страж-гора»). Премії імені М. Ірчана (1971), імені О. Копиленка (1988), імені В. Стефаника (1998), імені П. Чубинського (1999), імені І. Нечуя-Левицького (2007). Орден «За заслуги» 3-го (1997) та 2-го (2017) ступенів. Народний депутат України (1990–94). Закінчив Тлумацький сільськогосподарський технікум (Івано-Франківська обл., 1964), Літературний інститут у Москві (1973). Був кореспондентом обласної газети «Прикарпатська правда» (1967–72), головою ради Клубу творчої інтелігенції (Івано-Франківськ, 1972–87), керівником літературної студії в Івано-Франківському педагогічному інституті (1987–90). Голова обласного об’єднання товариства «Просвіта» (1989–90). Викладав 1992–2000 у Київському університеті імені Т. Шевченка та Прикарпатському університеті (від 2000 — професор кафедри української літератури). У ВР України 1-го скликання — член Комісії з питань культури і духовного відродження, голова підкомісії національних меншин Комісії культури і духовного відродження; входив до опозиційної Народної Ради. Дебютував 1959 добіркою віршів у галицькій районній газеті «Радянське село». Автор поетичних збірок «Молоді громи» (1967), «Золотий Тік» (1971), «Писаний Камінь» (1973), «Задума гір» (1980), «Головиця» (1985), «Луни» (1988), «Галич» (1990), «Заплаканий промінь» (1992), «Хмаролом» (1998), «Тайна» (2002), «Сенети» (2004); книжок для дітей «Чарівне горнятко» (1971; співавт.), «Маленьке шпаченя» (1976), «Казки Підгір’я» (1976), «Золота вежа» (1983), «Ходили опришки» (1984, співавт.), «Золотий човник» (1986), «Срібні воли» (1995), «Зелена борода» (2004), «Новинкар» (2004); повістей, оповідань та новел «Перо Золотого Птаха» (1978; 1979; 1982; 1989; 2004), «Ключ-зілля» (1981), «Дараби пливуть у легенду» (1991), «Славетний предок Кобзаря» (2001), «Ватра на Чорній горі» (2001); романів «Страж-гора» (1981; 1982; 1985; 1989; 2004; 2005), «Галицька брама» (1989; 2006; усі — Ужгород; Київ); публіцистичних видань «Івано-Франківщина» (1984), «Українці в Тюмені» (1998, співавт.); перекладу сучасною українською мовою «Слова про похід Ігорів» та розвідок про пам’ятку. У його віршах і поемах стали визначальними ліричний струмінь, історія, фольклорна стихія. Створив власний жанр — роман з народних уст, що було новим явищем в українській романістиці. Вірші П. поклали на музику (понад 150 пісень, хорових творів, сюїт) композитори А. Кос-Анатольський, В. Івасюк, О. Білаш, А. Пашкевич, Б. Буєвський, В. Їжак та ін.: збірники «Любисток» (1971), «Над горою місяць повен» (1972), «Співають гори» (1985), «Сміються, плачуть солов’ї» (1989), «Дзвони надій» (2015; усі — Івано-Франківськ) тощо. Написав текст до музики танцю «Аркан»; есе про І. Миколайчука, В. Івасюка, Я. Барнича; брав участь у створенні телефільмів «Тарасові шляхи» (1978), «Живе джерело» (1979), «Карпатське літо» (1981). Йому належать дослідження з давньої української літератури, історії, краєзнавства, міфології («Бусова книга» в 2 т., 2000–01), етнології та фольклористики. Упорядник творчої спадщини Ольги Стрілець («Обпалена троянда», «Їхав автобус»), книжки перекладів письменників Новгородщини «Біля Ільмень-озера» (1982). Записувач і видавець легенд, казок, пісень, прислів’їв, приказок, примовок та ін. жанрів народно-поетичної творчості («Українські тости», 1997; 2002; «Приповідки», 2009). Перевидав «Народний календар» А. Онищука. Відомий як перекладач, його твори перекладено багатьма мовами світу та мовою есперанто. На сцені Івано-Франківського музично-драматичного театру імені І. Франка поставлено п’єси П. «Земле моя» (1971; у співавт. із В. Смоляком), «Заплакані вікна» (1996), «Золотий Тік» (1998), «Я іду по своїй землі» (2005).

Завантажити статтю