Пушик Степан Григорович

ПУ́ШИК Степан Григорович (26. 01. 1944, с. Вікторів Галицького р-ну Станіславської обл., нині Івано-Франківського р-ну Івано-Франківської обл. — 14. 08. 2018, Івано-Франківськ, похований у рідному селі) — письмен­ник, фольклорист, літературо­знавець, громадсько-політичний діяч. Член НСПУ (1971), Українського ПЕН-клубу (1989), НТШ (2000). Кандидат філологічних наук (1992). Заслужений діяч мистецтв України (2007). Державна премія України імені Т. Шевченка (1990; за роман «Галицька брама» та книгу «Страж-гора»). Премії імені М. Ірчана (1971), імені О. Копиленка (1988), імені В. Стефаника (1998), імені П. Чубинського (1999), імені І. Нечуя-Левицького (2007). Орден «За заслуги» 3-го (1997) та 2-го (2017) ступенів. Народний депутат України (1990—94). Закінчив Тлумацький сільськогосподарський технікум (Івано-Франківська обл., 1964), Літературний ін­ститут у Москві (1973). Був кореспондентом обласної газети «Прикарпатська правда» (1967—72), головою ради Клубу творчої інтелігенції (Івано-Франківськ, 1972—87), керівником літературної студії в Івано-Франківському педагогічному ін­ституті (1987—90). Голова обласного обʼ­єд­на­н­ня товариства «Просвіта» (1989—90). Викладав 1992—2000 у Київському університеті імені Т. Шевченка та Прикарпатському університеті (від 2000 — професор кафедри української літератури). У ВР України 1-го склика­н­ня — член Комісії з питань культури і духовного від­родже­н­ня, голова під­комісії національних меншин Комісії культури і духовного від­родже­н­ня; входив до опозиційної Народної Ради. Дебютував 1959 добіркою віршів у галицькій ра­йон­ній газеті «Радянське село». Автор поетичних збірок «Молоді громи» (1967), «Золотий Тік» (1971), «Писаний Камінь» (1973), «Задума гір» (1980), «Головиця» (1985), «Луни» (1988), «Галич» (1990), «Заплаканий промінь» (1992), «Хмаролом» (1998), «Тайна» (2002), «Сенети» (2004); книжок для дітей «Чарівне горнятко» (1971; спів­авт.), «Маленьке шпаченя» (1976), «Казки Під­гірʼя» (1976), «Золота вежа» (1983), «Ходили опришки» (1984, спів­авт.), «Золотий човник» (1986), «Срібні воли» (1995), «Зелена борода» (2004), «Новинкар» (2004); повістей, оповідань та новел «Перо Золотого Птаха» (1978; 1979; 1982; 1989; 2004), «Ключ-зілля» (1981), «Дараби пливуть у легенду» (1991), «Славетний предок Кобзаря» (2001), «Ватра на Чорній горі» (2001); романів «Страж-гора» (1981; 1982; 1985; 1989; 2004; 2005), «Галицька брама» (1989; 2006; усі — Ужгород; Київ); публіцистичних ви­дань «Івано-Франківщина» (1984), «Українці в Тюмені» (1998, спів­авт.); пере­кладу сучасною українською мовою «Слова про похід Ігорів» та роз­відок про памʼятку. У його віршах і поемах стали ви­значальними ліричний струмінь, історія, фольклорна стихія. Створив власний жанр — роман з народних уст, що було новим явищем в українській романістиці. Вірші П. поклали на музику (понад 150 пісень, хорових творів, сюїт) композитори А. Кос-Анатольський, В. Івасюк, О. Білаш, А. Пашкевич, Б. Буєвський, В. Їжак та ін.: збірники «Любисток» (1971), «Над горою місяць повен» (1972), «Спів­ають гори» (1985), «Сміються, плачуть соловʼї» (1989), «Дзвони надій» (2015; усі — Івано-Франківськ) тощо. Написав текст до музики танцю «Аркан»; есе про І. Миколайчука, В. Івасюка, Я. Барнича; брав участь у створен­ні телефільмів «Тарасові шляхи» (1978), «Живе джерело» (1979), «Карпатське літо» (1981). Йому належать дослідже­н­ня з давньої української літератури, історії, крає­знавства, міфології («Бусова книга» в 2 т., 2000—01), етнології та фольклористики. Упорядник творчої спадщини Ольги Стрілець («Обпалена троянда», «Їхав автобус»), книжки пере­кладів письмен­ників Новгородщини «Біля Ільмень-озера» (1982). Записувач і видавець легенд, казок, пісень, прислівʼїв, приказок, примовок та ін. жанрів народно-поетичної творчості («Українські тости», 1997; 2002; «Приповід­ки», 2009). Пере­видав «Народний календар» А. Онищука. Ві­домий як пере­кладач, його твори пере­кладено багатьма мовами світу та мовою есперанто. На сцені Івано-Франківського музично-драматичного театру імені І. Франка по­ставлено пʼєси П. «Земле моя» (1971; у спів­авт. із В. Смоляком), «Заплакані вікна» (1996), «Золотий Тік» (1998), «Я іду по своїй землі» (2005).

Завантажити статтю