Пуппо Ігор Петрович

ПУП­ПО́ Ігор Петрович (09. 01. 1931, м. Єнакієве, нині Горлівського р-ну Донецької обл. — 27. 04. 2010, Дні­пропетровськ, нині Дні­про) — письмен­ник, журналіст. Член НСПУ (1967), НСЖУ (1958). Премія імені Г. Петровського (1981), імені Х. Ботева (Болгарія, 1979). Від 1933 мешкав у Дні­пропетровську, де закінчив університет (1954). Працював 1954—56 кореспондентом ТАРС у Казах­стані (Алма-Ата, нині Алмати); від 1956 — у редакції дні­пропетровської газети «Молодий ленінець», 1971—95 — завідувач від­ділу літератури та мистецтва газети «Днепр вечерний», 1995—2001 — оглядач газети «Наше місто». Очолював літературну студію імені М. Усатенка, упорядкував і видав збірник поезії та прози своїх учнів «Чисті їх юні серця» (Дн., 2001). Дебютував 1946 віршем «Новогоднее» в багатотиражці Ворошилов­градського (нині Луганськ) паровозобудівного заводу. Твори присвячені героїчному минулому, зокрема у роки 2-ї світової війни, подіям країни під час «пере­будови», перших років незалежності України, чимало віршів і новел — спогади про по­їздки країнами Європи, Серед­земноморʼя, Середньої Азії. Їх друкували у журналах «Юность», «Новый мир», «Радуга», «Литературная газета», багатьох колективних збірниках, у ви­да­н­нях «Рус­ские советские поэты» (К., 1987), «Антологія поезії Придні­провʼя» (Дн., 1999). Низку віршів покладено на музику.

Завантажити статтю