Пальмов Микола Миколайович
ПА́ЛЬМОВ Микола Миколайович (21. 12. 1872, м. Астрахань, Росія — 11. 02. 1934, там само) — історик, засновник калмикознавства. Закінчив Астраханську духовну семінарію та Київську духовну академію (1897), де захистив дисертацію «Пострижение в монашество» і викладав. 1917 взяв участь у роботі товариства Нестора-літописця при Київському університеті та в організації Київського археологічного інституту. Член Київського та Московського археологічних товариств. 1918 повернувся до Астрахані, працював у місцевому університеті та ІНО; від 1921 — в архівно-музейній секції при Відділі народної освіти Калмицької автономної обл. РФ. У березні того ж року за безпосередньої участі П. у м. Еліста відкрито краєзнавчий музей, який 1922 він очолив (нині Національний музей Калмикії, від 1968 — імені П.); від 1923 — завідувач Калмицького архівного бюро. Автор праці «Очерк истории калмыцкого народа за время его пребывания в пределах России» (Астрахань, 1922; Элиста, 1992), яку 1927 калмики-емігранти переклали калмицькою мовою і видали у Празі.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Высокопреосвященный Феогност, митрополит Киевский и Галицкий, как учитель христианской жизни. К., 1903; Духовные нужды русского народа и православное пастырство. По воззрениям С. А. Рачинского. К., 1903; Воскресенско-мироносицкий женский общежительный монастырь в Астраханской губернии вблизи г. Черного Яра. К., 1910; Этюды по истории приволжских калмыков. Ч. 1–4. Астрахань, 1926–31.
Рекомендована література
- Бурчинова Л. С. Ученый, педагог, человек [Н. Н. Пальмов]. Элиста, 1978.
Завантажити статтю
Людина 
