Юрій (Міхновський)
Ю́РІЙ (Міхновський Юрій Михайлович; 18(30). 01. 1866, с. Піщане Золотоніського пов. Полтавської губ., нині Золотоніського р-ну Черкаської обл. — 16. 10. 1937, Київ) — церковний діяч УАПЦ. Походив із одного роду з М. Міхновським. 1889 закінчив Полтавську духовну семінарію (за деякими даними — звільнений на 4-му році навчання). Служив дяком у Золотоніському пов., він 1894 — священником у м-ку Нові Санжари Кобеляцького пов. Полтавської губ. (нині с-ще Полтавського р-ну Полтавської обл.), потім у м. Золотоноша, селах Богдани (нині Золотоніського р-ну), Комарівка Переяславського пов. Полтавської губ. (нині зняте з обліку). Делегат Полтавського єпархіального з’їзду 3–6 травня 1917. Один із перших єпископів УАПЦ, обраний на 1-му Всеукраїнському православному церковному соборі 28 жовтня 1921. За ухвалою собору єпископи, які одержали соборну висвяту, були проголошені архієпископами. Отримав призначення до Чернігова, де вже існувала парафія при Борисоглібському соборі. Чернігівський архієпископ УАПЦ (1921–22). З Чернігова перейшов на Золотоніську кафедру, організував повітову церковну раду, що об’єднала 10 парафій. Унаслідок постійних утисків від більшовиків 1926–27 мав тільки парафію в Іллінській церкві с. Прохорівка Золотоніського пов. (нині Черкаського р-ну Черкаської обл.). ГПУ тричі брало в нього підписку про невиїзд, забороняло проповідувати, тероризувало податками. На 2-му соборі УАПЦ 24 жовтня 1927 обраний членом Вищого церковного суду. 1932 заступив заарештованого архієпископа Київського Костянтина (Малюшкевича) як настоятель Софійського собору в Києві. Під час голодомору 1932–33 брав участь в організації допомоги голодним. Коли в лютому 1934 Софійський собор було закрито, парафія перейшла до Свято-Успенського собору на Подолі (Богородиці Пирогощі), де до грудня 1934 служив як вікарій митрополита Харківського і всієї України Івана (Павловського). До закриття храму 15 червня 1935 служив разом із ним у церкві Миколи Притиска. 1936 позбавлений права служити і примушений відійти від Церкви. Брав участь у зборі підписів за відкриття хоча б одного храму в Києві. 11 липня 1937 заарештований по тій справі, що й архієпископ Київський Володимир (Самборський), засуджений до розстрілу. Реабілітований 1989.
Рекомендована література
- Липківський В. Історія Української православної церкви. Вінніпеґ, 1961;
- Стовба О. Матеріяли до історії роду Міхновських // Український історик. 1983. Т. 20;
- Білокінь С. Розстрільна справа архиєпископів УАПЦ Володимира Самборського та Юрія Міхновського // Розбудова держави. 1993. № 3;
- Зінченко А. Визволитися вірою. К., 1997;
- Другий Всеукраїнський православний церковний собор УАПЦ, 1927 р.: Док. і мат. К., 2007.
Завантажити статтю
Людина 
 (2).jpg)
