Юрій (Міхновський)

Ю́РІЙ (Міхновський Юрій Михайлович; 18(30). 01. 1866, с. Піщане Золотоніського пов. Полтавської губ., нині Золотоніського р-ну Черкаської обл. — 16. 10. 1937, Київ) — церковний діяч УАПЦ. Походив із одного роду з М. Міхновським. 1889 закінчив Полтавську духовну семінарію (за деякими даними — звільнений на 4-му році на­вча­н­ня). Служив дяком у Золотоніському пов., він 1894 — священ­ником у м-ку Нові Санжари Кобеляцького пов. Полтавської губ. (нині с-ще Полтавського р-ну Полтавської обл.), потім у м. Золотоноша, селах Бог­дани (нині Золотоніського р-ну), Комарівка Пере­яславського пов. Полтавської губ. (нині зняте з обліку). Делегат Полтавського єпархіального зʼ­їзду 3—6 травня 1917. Один із перших єпис­копів УАПЦ, обраний на 1-му Всеукраїнському православному церковному соборі 28 жовтня 1921. За ухвалою собору єпис­копи, які одержали соборну висвяту, були проголошені архі­єпис­копами. Отримав при­значе­н­ня до Чернігова, де вже існувала парафія при Борисоглібському соборі. Чернігівський архі­єпис­коп УАПЦ (1921—22). З Чернігова пере­йшов на Золотоніську кафедру, організував повітову церковну раду, що обʼ­єд­нала 10 парафій. Унаслідок по­стійних утисків від більшовиків 1926—27 мав тільки парафію в Іл­лінській церкві с. Прохорівка Золотоніського пов. (нині Черкаського р-ну Черкаської обл.). ГПУ тричі брало в нього під­писку про неви­їзд, забороняло проповід­увати, тероризувало податками. На 2-му соборі УАПЦ 24 жовтня 1927 обраний членом Вищого церковного суду. 1932 за­ступив заарештованого архі­єпис­копа Київського Костянтина (Малюшкевича) як настоятель Софійського собору в Києві. Під час голодомору 1932—33 брав участь в організації допомоги голодним. Коли в лютому 1934 Софійський собор було закрито, парафія пере­йшла до Свято-Успенського собору на Подолі (Богородиці Пирогощі), де до грудня 1934 служив як вікарій митрополита Харківського і всієї України Івана (Па­вловського). До закри­т­тя храму 15 червня 1935 служив разом із ним у церкві Миколи Притиска. 1936 по­збавлений права служити і примушений ві­ді­йти від Церкви. Брав участь у зборі під­писів за від­кри­т­тя хоча б одного храму в Києві. 11 липня 1937 заарештований по тій справі, що й архі­єпис­коп Київський Володимир (Самборський), засуджений до роз­стрілу. Реабілітований 1989.

Завантажити статтю