Широцький (Шероцький) Костянтин Віталійович
ШИРО́ЦЬКИЙ (ШЕРО́ЦЬКИЙ) Костянтин Віталійович (псевд. — К. Ладиженко; 26. 05(07. 06). 1886, с. Вільшанка-Бершадська Ольгопільського пов. Подільської губ., нині Покровське Голованівського р-ну Кіровоградської обл. — 13. 09. 1919, с. Білоусівка Гайсинського пов. Подільської губ., нині Тульчинського р-ну Вінницької обл.) — історик українського мистецтва. Навчався у Кам’янець-Подільській художньо-промисловій школі (нині Хмельницька обл.) у В. Розвадовського. Досліджував історію українського і російського живопису, гравюри, архітектуру, від 1904 вміщував публікації у часописах Києва, Львова, Москви, Санкт-Петербурга, зокрема «Записках НТШ», журналах «Подольские епархиальные ведомости», «Сяйво», «Украинская жизнь», «Искусство в Южной России», «Наше минуле», «Книгарь», газеті «Рада». 1911 закінчив Археологічний інститут у Санкт-Петербурзі (у тому ж році обраний дійсним членом Російського археологічного товариства), 1912 — Санкт-Петербурзький університет (активний учасник і член правління заснованого там гуртка українознавства), де й працював: від 1915 — приват-доцент кафедри історії та теорії мистецтва (викладав курс старого київського і галицького мистецтва). Основний напрям наукових досліджень — українська мистецька класика. Належав до санкт-петербурзької організації Товариства українських поступовців. 1914–15 читав лекції для студентів у клубі «Наша школа», заснованому українською громадою. Член правління Благодійного товариства видання дешевих і корисних книжок, один із фундаторів видавничого товариства «Друкарь» (1916). У 1914 відвідав Італію. 1917 — комісар Городенського пов. у Галичині від Тимчасового уряду, вивчав пам’ятки мистецтва краю. Навесні 1917 переїхав до Києва, взяв участь у створенні генерального секретарства освіти УЦР (згодом — Міністерство освіти УНР), де завідував художньо-промисловим відділом та секцією охорони пам’яток старовини і мистецтва. Водночас читав лекції з історії мистецтва в Українському народному університеті. Вступив до Української партії соціалістів-федералістів. Влітку 1918 обраний екстраординарним професором Кам’янець-Подільського українського університету (нині Хмельницька обл.), але через хворобу (туберкульоз) не приступив до роботи. Автор розвідок про мистецьку спадщину Т. Шевченка, Г. Левицького, В. Тропініна. Видав нариси з історії декоративного мистецтва України «Художественное убранство украинского дома» // «Искусство в Южной России», 1913, № 4–6, 9–10; 1914, № 1–6; у співавторстві з П. Балицьким — «Буковина и ее прошлое» та «Иллюстрированная история Галичины» (обидві — Петроград, 1915). Автор першого путівника по мистецьких пам’ятках міста «Киев» (К., 1917; 1994). Не мав змоги читати коректури, тому у виданні залишилися численні помилки (планував перевидати українською мовою). Серед перших синтетичних курсів історії староукраїнського мистецтва — праці «Старовинне мистецтво на Україні» (К., 1918), «Українська штука за часів старокнязівських та її виучення» // «Наше минуле», 1918, № 1. Підготував курс історії українського мистецтва у 2-х томах (доля рукопису невідома). Ілюстрації до цієї праці опубліковано у видавництві «Друкарь» у вигляді 144-х листівок у 13-ти серіях. Працював над вступною розвідкою до альбому «Український старовинний портрет», систематично рецензував поточну мистецтвознавчу літературу, запровадив у науковий обіг значну кількість цінних фактичних даних. Також досліджував мистецьку спадщину Т. Шевченка, яку поділяв на 2 етапи: академічний (перебування у Санкт-Петербурзі) та «школи» Рембрандта (коли художник наприкінці життя наслідував техніки Рембрандта). Автор багатьох статей з історії українського і російського малярства, мистецтва українських стародруків, про писанки, архітектурні пам’ятки, археологічні розкопки тощо.
Рекомендована література
- Середа А. Кость Віталійович Широцький // Збірник Секції мистецтв [Українського наукового товариства]. Т. 1. К., 1921;
- Биковський Л. Бібліографія праць К. В. Широцького // Там само;
- Завальнюк О. К. В. Широцький і університетське будівництво в Україні (1917–1919 рр.) // Поділля у контексті української історії: Мат. Всеукр. наук. конф., 29–30 листоп. 2001. В., 2001;
- Ханко В. Кость Широцький // Образотворче мистецтво. 2005. № 1;
- Лукомський Г. Вінок на могилу п’ятьох діячів мистецтва. Пам’яті Є. І. Нарбута, В. Л. Модзалевського, О. О. Мурашка, К. В. Шероцького та П. Я. Дорошенка // Хроніка 2000. Вип. 61–62. К., 2005;
- Нестеренко П. Він торував дорогу мистецтвознавцям // Народне мистецтво. 2008. № 1–2;
- Білокінь С. Костянтин Широцький // Артанія: культурологія, мистецтво, публіцистика, історія. 2010. № 4;
- Іваневич Л. А. Кость Широцький (1886–1919): науковець, просвітник, педагог. Хм., 2011;
- 2012;
- 2016.