ШЕПТИ́ЦЬКИЙ Климентій-Казимир (17. 11. 1869, с. Прилбичі, нині Яворівського р-ну Львівської обл. — 01. 05. 1951, м. Владимир, РФ) — церковний діяч УГКЦ. Брат Андрея Шептицького. На­вчався в університетах Мюнхена (Німеч­чина) та Парижа, 1892 здобув докторат із права у Яґел­лонському університеті в Кракові (нині Польща), одночасно закінчив Ін­ститут лісівництва. Працював адвокатом, вів господарство у родин­ному маєтку, був послом (депутатом) Галицького сейму та парламенту Австро-Угорщини (1900–07), головою Галицького лісівничого товариства. Від­мовився від успішної світської карʼєри, 1911 вступив до монастиря святого Теодора Студита. 1915 рукопокладений на священ­ника. Богословську освіту отримав у Ін­нсбруцькому університеті (Австрія). Від 1918 — настоятель Унівського монастиря (нині Львівський р-н Львівської обл.), від 1926 — ігумен студитів Свято-Успенської Унівської лаври. Читав лекції в Ін­нсбруцькому університеті. 1936–37 разом із братом склав статут для монахів Студійського уставу. Від­тоді мешкав у Львові. Від 1939 — член Українського католицького ін­ституту. В тому ж році митрополитом Андреєм Шептицьким таємно іменований екзархом Росії та Сибіру. Під час 2-ї світової війни врятував багатьох євреїв від пере­слідувань. Від 1944 — архімандрит монахів студитського уставу. Голова делегації, що вела пере­говори з пред­ставниками органів радянської влади у Москві. 1945 після арешту всіх греко-католицьких єпис­копів фактично очолив УГКЦ. Оскільки влада заборонила йому проживати у Львові, повернувся до Унівського монастиря. Надіслав у Ватикан листа з описом пере­слідувань греко-католиків, який пере­хопили спів­робітники НКВС. 5 червня 1947 заарештований, за звинуваче­н­ням у зраді батьківщини засуджений до 8-ми р. таборів. Утримувався у Київській, Московській і Владимирській вʼязниці, де й помер. Реабілітований 1991. У 1996 за порятунок євреїв у період Голокосту отримав зва­н­ня «Праведник народів світу». 27 червня 2001 беатифікований папою Іваном-Павлом ІІ. Його імʼям на­звано Музей народної архітектури та побуту у Львові. На Владимирському цвинтарі біля вʼязничної стіни встановлено камʼяний хрест Ш. (його точне місце похова­н­ня не ві­доме), у рідному селі — памʼятник, у с. Унів — меморіальну дошку братам Шептицьким.