Паращук Сергій Олександрович
ПАРАЩУ́К Сергій Олександрович (25. 03. 1958, с. Шилівці Хотинського, нині Дністровського р-ну Чернівецької обл.) — письменник. Член НСПУ (2008). Премії імені Д. Загула (2002), імені П. Целана (2018). Закінчив Чернівецький університет (1980). Працював бібліотекарем, учителював (1981–95). Пише поезію та прозу, а також філософські роздуми. Автор філософської теорії генної реставрації людини і всього живого. У доробку — психологічна лірика, новели, пронизані духовними нотками, темою небесної і земної батьківщин. Як зазначав І. Драч, його поезії дивовижно прості, інколи навіть здаються банальними, вони не дуже в контексті української традиції, однак навіює від них старокитайськими віршами, японськими хоку і танка. Етика й естетика гармонійно сусідять у матриці життє- та текстотворчості письменника.
Додаткові відомості
- Основні твори
- Квітки з кореня. 1999; Зелень цілюща. 2000; Краплинки серця. 2003; Суть вогню. 2005; Золоті слова. 2008; Знаки вічності. 2010; У дзеркалі душі. 2012; Сила любові. 2014; Один голос. 2016; Правда з України. Формула Спокою. 2019 (усі — Чернівці).
Завантажити статтю
Людина 
