Стернюк Володимир

Визначення і загальна характеристика

СТЕРНЮ́К Володимир (12. 02. 1907, с. Пустомити, нині місто Львівського р-ну Львівської обл. — 29. 09. 1997, Львів) — церковний діяч УГКЦ. Від 1921 навчався у Бельгії під опікою отців редемптористів: закінчив гімназію в м. Есхен, 1927 вступив до новіціяту Чину найсвятішого ізбавителя в м. Сант Тронд, водночас навчався в університетах у Боплато та Левені. 1931 у м. Левен рукопокладений на священника єпископом В. Ладикою. Від 1932 займався місіонерською діяльністю на Волині, Тернопільщині та Станіславівщині. Зі встановленням радянської влади та початком переслідувань УГКЦ відмовився переходити у православ’я, працював у бібліотеці Львівського університету. В червні 1947 заарештований, за звинуваченням у зв’язках із націоналістичним підпіллям засуджений до 5-ти р. ув’язнення. Покарання відбував у таборі в Архангельській обл. (РФ). 1952 звільнений, повернувся до Львова. Працював на різних роботах, водночас продовжував підпільно проводити богослужіння. 1964 владикою В. Величковським висвячений на єпископа Перемиського. 1972 очолив УГКЦ в Україні як місцеблюститель митрополичого престолу. 1989 скликав Синод усіх єпископів Галицької митрополії. Брав участь у переговорах із РПЦ і Ватиканом у справі повернення церков, монастирів та ін. інституцій, конфіскованих 1946 в УГКЦ. Після повернення 1991 патріарха М.-І. Любачівського в Україну склав повноваження місцеблюстителя Глави УГКЦ. У Пустомитах і Львові встановлено меморіальні дошки С.

Завантажити статтю