Степовичка Леся

СТЕПОВИ́ЧКА Леся (Олександра Несторівна; дівоче — Булах; у заміж­жі — Шуманн; 21. 05. 1952, с. Петриківка Царичанського, нині Дні­провського р-ну Дні­пропетровської обл.) — письмен­ниця, пере­кладачка. Членкиня НСПУ (2000), НСЖУ (2011). Премії «Благовіст» (2009), імені І. Кошелівця (2010), імені Г. Сковороди (2020), імені П. Куліша (2021). Закінчила Дні­пропетровський університет (1976) та аспірантуру (1979), де від­тоді викладала на кафедрі німецької мови; 1983—94 — у Дні­пропетровському металургійному ін­ституті: викладач кафедри іноземних мов, 1993—94 — спів­робітник від­ділу іноземних звʼязків; 1989—99 працювала пере­кладачем в Україні, Німеч­чині, Австрії, Люксембурзі, Бельгії, до 2002 — конференц-пере­кладач; 2002—12 — голова правлі­н­ня Дні­пропетровської обласної організації НСПУ; 2012—13 — завідувач літературної частини Дні­пропетровської філармонії; 2013—22 — викладач кафедри філології та мовних комунікацій Національного технічного університету «Дні­провська політехніка»; 2015 викладала українську мову у військовій школі баталь­йону «Дні­про-1». Засновниця і головний редактор (2004—12) літературно-мистецького часопису «Січеслав». Авторка поетичних збірок «Галатея», «Пʼємонт — недалеко» (обидві — 1998), «Стоим на звездном сквозняке» (2002), «Медитації пташиного крила» (2003), «Осін­ні люди» (2015; усі — Дні­пропетровськ), «Зачарований світ» (Дні­про, 2018), «Пере­завантаже­н­ня серця» (К., 2022), «Serce w niewoli» (Lublin, 2022), добірок «Wojna i miłość» («Migotania», 2023, № 2), «Twardość stepu» («Wschód», 2023, № 48); публіцистичного роману-есе про життя С. Хмари «Rara avis» (2000), роману «Шлюб із кухлем пільзенського пива» (2007); двотомника прози «Німці в городі» (2012, 2016), книг поезії та прози «Стернею долі» (2007), «І со духом Твоїм» (2015; усі — Дні­пропетровськ). У журналі «Київ» (2014, № 11—12) опублікувала повість «Homo Koktebelis», за її оповіда­н­ням «Свято солодкої лободи» по­ставлено ви­стави в Дні­пропетровському музично-драматичному театрі імені Т. Шевченка та Мукачівському драматичному театрі (Закарпатська обл.). Пере­клала німецькою мовою книгу казок «Кот Василий» О. Крилова (2001), а також українською — вірші польських поетів на тему війни в Україні (2022—24, журнали «Дзвін», «Березіль», «Українська літературна газета»). Вірші С. по­значені еротичним ліризмом, філософською за­глибленістю, медитативним сприйня­т­тям світу, публіцистична поезія сповнена громадянського звуча­н­ня, пошуків джерел народної сві­домості, оповіда­н­ня, повісті, романи — сповід­альні, ліричні, із гумором та елементами магічного реалізму. Спів­упорядниця ви­дань «Слово про літературу та письмен­ників Придні­провʼя» (2005), «Шевченкіана Придні­провʼя», «І поліг наш народ, наче скошене жито. Голодомор на Дні­пропетровщині 1932—1933 років» (обидва — 2008), «Сяєво Жар-Птиці: Антологія літератури для дітей та юнацтва Придні­провʼя (1883—2012)» (2009; 2012) та ін., упорядниця книг крає­знавчого спрямува­н­ня «Дні­провська філармонія. Гроно талантів, сузірʼя особистостей» (2013), «За Україну, за Дні­про. 2014—2019...» (2019), «Могилів наш козацький» (2020), «Славутич — ансамбль козацької слави» (2021; усі — Дні­пропетровськ; Дні­про) та ін. Авторка низки статей в ЕСУ.

Завантажити статтю