Степовичка Леся

Визначення і загальна характеристика

СТЕПОВИ́ЧКА Леся (Олександра Несторівна; дівоче — Булах; у заміжжі — Шуманн; 21. 05. 1952, с. Петриківка Царичанського, нині Дніпровського р-ну Дніпропетровської обл.) — письменниця, перекладачка. Членкиня НСПУ (2000), НСЖУ (2011). Премії «Благовіст» (2009), імені І. Кошелівця (2010), імені Г. Сковороди (2020), імені П. Куліша (2021). Закінчила Дніпропетровський університет (1976) та аспірантуру (1979), де відтоді викладала на кафедрі німецької мови; 1983–94 — у Дніпропетровському металургійному інституті: викладач кафедри іноземних мов, 1993–94 — співробітник відділу іноземних зв’язків; 1989–99 працювала перекладачем в Україні, Німеччині, Австрії, Люксембурзі, Бельгії, до 2002 — конференц-перекладач; 2002–12 — голова правління Дніпропетровської обласної організації НСПУ; 2012–13 — завідувач літературної частини Дніпропетровської філармонії; 2013–22 — викладач кафедри філології та мовних комунікацій Національного технічного університету «Дніпровська політехніка»; 2015 викладала українську мову у військовій школі батальйону «Дніпро-1». Засновниця і головний редактор (2004–12) літературно-мистецького часопису «Січеслав». Авторка поетичних збірок «Галатея», «П’ємонт — недалеко» (обидві — 1998), «Стоим на звездном сквозняке» (2002), «Медитації пташиного крила» (2003), «Осінні люди» (2015; усі — Дніпропетровськ), «Зачарований світ» (Дніпро, 2018), «Перезавантаження серця» (К., 2022), «Serce w niewoli» (Lublin, 2022), добірок «Wojna i miłość» («Migotania», 2023, № 2), «Twardość stepu» («Wschód», 2023, № 48); публіцистичного роману-есе про життя С. Хмари «Rara avis» (2000), роману «Шлюб із кухлем пільзенського пива» (2007); двотомника прози «Німці в городі» (2012, 2016), книг поезії та прози «Стернею долі» (2007), «І со духом Твоїм» (2015; усі — Дніпропетровськ). У журналі «Київ» (2014, № 11–12) опублікувала повість «Homo Koktebelis», за її оповіданням «Свято солодкої лободи» поставлено вистави в Дніпропетровському музично-драматичному театрі імені Т. Шевченка та Мукачівському драматичному театрі (Закарпатська обл.). Переклала німецькою мовою книгу казок «Кот Василий» О. Крилова (2001), а також українською — вірші польських поетів на тему війни в Україні (2022–24, журнали «Дзвін», «Березіль», «Українська літературна газета»). Вірші С. позначені еротичним ліризмом, філософською заглибленістю, медитативним сприйняттям світу, публіцистична поезія сповнена громадянського звучання, пошуків джерел народної свідомості, оповідання, повісті, романи — сповідальні, ліричні, із гумором та елементами магічного реалізму. Співупорядниця видань «Слово про літературу та письменників Придніпров’я» (2005), «Шевченкіана Придніпров’я», «І поліг наш народ, наче скошене жито. Голодомор на Дніпропетровщині 1932–1933 років» (обидва — 2008), «Сяєво Жар-Птиці: Антологія літератури для дітей та юнацтва Придніпров’я (1883–2012)» (2009; 2012) та ін., упорядниця книг краєзнавчого спрямування «Дніпровська філармонія. Гроно талантів, сузір’я особистостей» (2013), «За Україну, за Дніпро. 2014–2019...» (2019), «Могилів наш козацький» (2020), «Славутич — ансамбль козацької слави» (2021; усі — Дніпропетровськ; Дніпро) та ін. Авторка низки статей в ЕСУ.

Завантажити статтю