СТЕЛЕ́ЦЬКИЙ Гнат Якович (22. 01(03. 02). 1878, с. Григорʼївка Олександрівського пов. Катеринославської губ., нині Запорізького р-ну Запорізької обл. — 11. 11. 1949, Москва) — археолог, спелеолог. Батько Л. Григорʼєвої-Стелецької, дід Галини та Майї Григорʼєвих, прадід І. Григорʼєва та О. Гуцу. Дійсний член Московського археологічного товариства (1911). Закінчив Харківські духовні училище (1896) та семінарію (1901), Київьку духовну академію зі ступенем кандидата богословʼя (1905). Від­тоді викладав історію та гео­графію в учительській семінарії православного Палестинського товариства у м. Назарет (нині Ізраїль). Захопився археологією, ви­вчав памʼятки Єгипту, Туреч­чини, Сирії. 1907–10 на­вчався у Московському археологічному ін­ституті. Водночас працював у архіві Міністерства юстиції, учителював у Москві. 1908 керував роз­копками курганів у Полтавській губ., взяв учасить у 14-му Археологічному зʼ­їзді у Чернігові. Досліджував печери та під­земні споруди Москви, ві­домий багатолітніми без­успішними пошуками бібліотеки Івана Грозного. За доруче­н­ням Московського археологічного товариства проводив літні археологічні роз­копки у Полтавській, Харківській, Київській та ін. губ. Під час 1-ї світової війни від 1916 — доброволець на Кавказькому фронті, ви­вчав археологічні памʼятки на території сучасної Туреч­чини. Від початку 1918 — у Києві, де досліджував Звіринецькі печери, викладав археологію України в Київському університеті. Став членом товариства «Просвіта». 1920 пере­їхав до м. Лубни (нині Полтавської обл.) й очолив заснований ним ще 1918 Лубенський український народний музей (нині крає­знавчий, від 2018 — імені С., на його будівлі встановлено меморіальну дошку). На­прикінці 1921 провів роз­копки у м. Чигирин Кременчуцької губ. і с. Суботове Чигиринського пов. (нині обидва — Черкаського р-ну Черкаської обл.), зокрема дослідив зведену Б. Хмельницьким Іл­лінську церкву. 1923 повернувся до Москви.