Полтавчук Василь Григорович

Визначення і загальна характеристика

ПОЛТАВЧУ́К Василь Григорович (01. 01. 1953, с. Полянецьке Савранського, нині Подільського р-ну Одеської обл.) — письменник, літературознавець. Член НСПУ (2003). Кандидат філологічних наук (1985). Премії імені М. Посмітного (2010), імені І. Гайдаєнка (2013). Закінчив Одеський університет (1975), де 1986–2014 й викладав на філологічному факультеті (2004–08 — завідувач кафедри української літератури); 1975–78 — редактор Одеського облрадіо, 1978–80 — літературний консультант Одеської обласної організації СПУ, 1980–86 — відповідальний секретар Одеського обласного комітету захисту миру. Дебютував 1967 нарисами у районній газеті «Сільські новини», від 1970 публікував вірші, новели, оповідання. Автор літературознавчої розвідки «Біографічний роман і проблема виховання історією» (К., 1989), книги «Неминучість минулого: статті, штрихи до портретів, спогади» (2009), літературно-критичних нарисів «Проза Івана Григурка» (2013), «Иван Гайдаенко», «Борис Дерев’янко» (обидва — 2014), «Володимир Іванович» (2017), «Григорій В’язовський», «Геннадій Щипківський», «Іван Дузь», «Літератори Одеси» (усі — 2019, Одеса) та ін., а також краєзнавчих видань «Котовськ» (1987), «Odessa Region» (1987, співавт.), путівника «Саврань» (1980). Упорядник спогадів «У вінок пам’яті про Василя Васильовича Фащенка» (2000), літературознавчих студій «У глибинах людського буття» (2005, співавт.; обидва — Одеса).

Завантажити статтю