Поляков Петро Адріанович

Визначення і загальна характеристика

ПОЛЯКО́В Петро Адріанович (15. 11. 1907, Одеса — 05. 10. 1973, Київ) — композитор, диригент, педагог. Член СКУ. Заслужений артист УРСР (1946). На­вчався в Одеській консерваторії (1926—29), закінчив Київський музично-драматичний ін­ститут (1931; кл. композиції Б. Лятошинського, диригува­н­ня — О. Орлова). 1933—53 (з пере­рвою) — диригент, художній керівник музичного мовле­н­ня Українського радіо, 1953—56 — головний диригент симфонічного оркестру Київської філармонії, 1951—58 — викладач Київської консерваторії. 1956—61 — диригент і завідувач музичної частини Київського театру музичної комедії. Здійснив інструментува­н­ня опери «Чорноморці» М. Лисенка, кантати «Шевченкові» К. Стеценка, опери «Купальська іскра» Б. Під­горецького та ін.

Тв.: музичні комедії — «Кого я кохаю» (1959), «Не забороняйте нам кохати» (1960); кантати — «Живи, Україно» (1942, слова О. Новицького), «Василь Тьоркін» (1962, слова О. Твардовського); для симфонічного оркестру — сюїти «Танцювальна» (1931), «Колгоспна» (1952), «Дружба народів» (1954), Поема (1967), Рапсодія-фантазія (1970); для духового оркестру — пʼєси; для оркестру народних інструментів — Рапсодія-фантазія на польські теми (1970); Струн­ний квартет (1951); пʼєси — для скрипки і фортепіано, для фортепіано, для віолончелі і фортепіано; романси на слова українських поетів; хори; обробки народних пісень; музика до театральних ви­став, радіопо­становок, художніх («Назар Стодоля», 1954, режисер В. Івченко, Київська кіностудія художніх фільмів), науково-популярних фільмів.

Літ.: Вино­градов Г. Композитор, диригент, пропагандист // Музика. 1977. № 4; Його ж. Петро Поляков — композитор і диригент // Українське музико­знавство. К., 1981. Вип. 16.

ДА: ЦДАМЛМ України. Ф. 503.

А. І. Муха

Завантажити статтю