Сенько Юрій Васильович

СЕНЬКО́ Юрій Васильович (27. 04. 1913, с. Бурімка Борзнянського пов. Чернігівської губ., нині Прилуцького р-ну Чернігівської обл. — 20. 11. 1957, м. Трентон, шт. Нью-Джерсі, США) — історик. Член-кореспондент УВАН. Навчався у Лубенському учительському інституті (нині Полтавська обл., 1934–36), закінчив Харківський педагогічний інститут (1939). Учителював у м. Пирятин (нині Лубенського р-ну). Ще студентом захопився археологією, етнографією, фольклором, робив описи історичних церковних пам’яток Пирятинщини і Прилуччини, записував історичні та побутові пісні, народні звичаї та обряди. Всі зібрані матеріали надсилав до Етнографічної комісії ВУАН. Під час 2-ї світової війни став організатором місцевої філії Українського Червоного хреста, домігся звільнення багатьох українців із німецького полону, після її закриття — співробітник товариства «Просвіта». 1943 виїхав на Захід, від 1945 мешкав у таборі для переміщених осіб в Авґсбурзі (Німеччина). Взяв участь в організації Селянської спілки, працював у Музеї-архіві та видавництві газети «Наше життя», водночас навчався в УВУ (закінчив 8 семестрів). 1950 емігрував до США. Очолював філію Фундації УВАН у Трентоні, писав статті для ЕУ, викладав українську мову в недільній школі. Автор низки праць, публікацій і збірок фольклору, серед яких — «Правдивий український фольклор під совітами (українські приповідки-частівки)» (Вінніпеґ, 1947), «Народні звичаї на св. Андрія» // «Свобода», 1951, 13 груд., «Штани латані у клітку — виконуєм п’ятилітку...», «Народні приповідки про національно-визвольну боротьбу 1917–21 рр.» (1953), «Підсовєтські анекдоти» (1956; усі — Буенос-Айрес), «Пісні безпритульних» // «Новий шлях», 1957, листоп., «Народні співомовки», «Українські пісні під совєтами», «Тернистий шлях Української Православної Церкви».

Завантажити статтю