Андренко Леонід Леонідович

АНДРЕ́НКО Леонід Леонідович (01(14). 04. 1903, м. Золочів Харківського пов. Харківської губ., нині с-ще Богодухівського р-ну Харківської обл. — 25. 10. 1967, м. Нью-Йорк, США) — астроном. Закінчив Харківський ІНО (1926). Працював 1926–31 науковим співробітником астрономічного відділення Природничо-наукового інституту в Ленінграді (нині Санкт-Петербург). 1926 обраний дійсним членом Французького астрономічного товариства, а 1927 нагороджений пам’ятними золотою та срібною медалями цього товариства. У лютому 1931 заарештований радянськими органами безпеки, за сфабрикованою справою засуджений на 3 р. заслання до м. Іркутськ (РФ), де продовжив астрономічні дослідження в гідрометеорологічному інституті. У листопаді 1931 достроково звільнений (посмертно реабілітований 1989). У 1932–35 мешкав у Харкові, однак через статус репресованого не міг знайти постійної роботи за фахом — читав лекції на радіо, кілька місяців 1935 працював молодшим науковим співробітником–обчислювачем Астрономічної обсерваторії. Починаючи від 1920-х рр., його всіляко підтримували письменник, учений, діяч революційно-народницького руху М. Морозов і вчений-теоретик К. Ціолковський. 1936–42 — директор Другої астрономічної обсерваторії в Одесі. У роки репресій 1936–37 уникнув другого арешту, однак зазнав цькування колег. 1941 Комісія при АН СРСР за головування С. Вавилова визнала його діяльність антинауковою. 1942–45 очолював низку приватних астрономічних станцій на території Польщі та Німеччини. Після 2-ї світової війни залишився в Німеччині, де працював на приватних астрономічних станціях в Юберлінґені та Зіґмарінґені. Від 1951 — у США, де був співробітником приватної астрономічної обсерваторії при Колумбійському університеті в Нью-Йорку. Основні напрями наукової роботи — у царині спостережної та планетної астрономії, метеорологічних досліджень, популяризації астрономічної науки в широкому розумінні. Його цікавив широкий спектр проблем природознавства — від теоретичного обґрунтування виникнення життя у Всесвіті до вирішення низки космогонічних задач, навіть формування теоретичних підвалин здійснення космічних подорожей. Як пошуковець-винахідник, застосовуючи власні розробки, він намагався проводити удосконалення оптичних астрономічних приладів, конструювати нові оптичні системи. Автор збірки поезій «Сказки о далеких мирах» (Нью-Йорк, 1956).

Рекомендована література

1. Балишев М. А. Астрономічні дослідження у Харкові наприкінці ХІХ ст. — першій половині ХХ ст.: Історико-наукове дослідження. К., 2022;
   Google Scholar Internet
2. Його ж. Історико-біографічне дослідження життя та творчості українського астронома-аматора Леоніда Леонідовича Андренка // Наука та наукознавство. 2022. № 3.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю