Морозов Микола Олександрович

МОРО́ЗОВ Микола Олександрович (Морозов Николай Александрович; 25. 06(07. 07). 1854, с. Борок, нині Ярослав. обл., РФ — 30. 07. 1946, там само) — російський письменник, учений, діяч революційно-народницького руху. Почес. чл. АН СРСР (1932). Заслужений діяч науки РРФСР (1934). Учасник 2-ї світової вій­ни. Навч. у класич. гімназії в Москві (1869–74). Захоплювався природн. науками і заснував у гімназії Товариство любителів природознавства, де виступав з доповідями, випускав рукопис. журнал. На поч. 1870-х pp. увійшов до моск. гуртка «чайковців», брав участь у «ходінні в народ», 1874 емігрував у Швейцарію. Ред. г. «Работникъ» (Женева). Вступив до І Інтернаціоналу. Під час повернення в Росію був заарешт. і кинутий до в’язниці (1875–78). Після звільнення вступив до організації «Земля і воля», від 1879 — чл. виконкому «Народної волі». 1880 емігрував у Швейцарію. Один із засн. видання ж. «Русская социально-революционная библиотека» (Женева). Слухач факультету «наука й літ-ра» Женев. університету. Під час поїздки у Лондон познайомився з К. Марксом. 1881 за­арешт. під час нелегал. повернення в Росію та засудж. на довічну каторгу — покарання відбував у Петропавлів. і Шліссельбур. фортецях (С.-Петербург); звільнений за амністією 1905. У 1912–13 за антиуряд. мотиви у зб. віршів «Звѣздныя пѣсни» (Москва, 1910; кн. 1–2, 1920–21) знову ув’язне­ний — покарання відбував у Двін. фортеці (Латвія); звільнений за амністією на честь 300-річчя царювання Романових на поч. 1913, присвятив себе наук.-пед. діяльності. 1918–46 очолював Природн.-наук. інститут ім. П. Лесгафта у Ленінграді. 1919–40 — ред. ж. «Известия Ленинградского научного института им. П. Лесгафта». Автор наук. праць з історії культури та релігії (зокрема «Откровеніе въ грозѣ и бурѣ», 1907; «Пророки», 1914; «Христос», т. 1–7, 1924–32; усі — Москва), астрономії, фізики, хімії, математики тощо. Висловив думки про складну будову атома, взаємну перетворюваність атомів, можливість одержання ядер. енергії, про існування інерт. елементів тощо. Писав рев. поезії — зб. «Стихо­творения» (Женева, 1880), «Изъ стѣнъ неволи» (Ростовъ-на-Дону; С. Петербургъ, 1906). Залишив спогади «Повести моей жизни» (Москва, т. 1–4, 1916–18; Мос­ква; Ленинград, т. 1–3, 1928; Мос­ква, т. 1–2, 1965). Був знайомий з М. Драгомановим та ін. діячами укр. визв. руху. Окремі твори М. українською мовою переклали І. Франко, Х. Алчевська та ін. Ім’ям М. названі мала планета-астероїд Морозовія та кратер на зворот. боці Місяця. У рідному селі, у будинку, де народився, жив та помер М., відкрито Музей його імені.

Рекомендована література

1. Круковская Л. Н. А. Морозовъ: Очеркъ жизни и дѣятельности. Москва, 1912;
   Google Scholar Internet
2. Морозова К. Николай Александрович Морозов: К 90-летию со дня рождения. Москва; Ленинград, 1944;
   Google Scholar Internet
3. Осьмаков Н. В. Поэзия революционного народничества. Москва, 1961;
   Google Scholar Internet
4. Жданов С. М. Про деякі зв’язки М. О. Морозова з Україною // Боротьба між матеріалізмом та ідеалізмом на Україні в XIX ст. К., 1964;
   Google Scholar Internet
5. Озеров В. С. Н. А. Морозов. Ленинград, 1966;
   Google Scholar Internet
6. Внучков Б. С. Узник Шлиссельбурга. Ярославль, 1969;
   Google Scholar Internet
7. 1988;
   Google Scholar Internet
8. Жданов С. М. М. О. Морозов. К., 1971;
   Google Scholar Internet
9. Нагорная Н. М. Украинские переводы из русской революционно-народнической поэзии 70-х годов XIX века // Вісн. Київ. університету. Сер. Філологія. 1974. № 16;
   Google Scholar Internet
10. Николай Александрович Морозов (1854–1946): [Биобиблиография]. Москва, 1981;
    Google Scholar Internet
11. Николай Александрович Морозов — ученый-энци­клопедист: [Сб. ст]. Москва, 1982;
    Google Scholar Internet
12. Твардовская В. А. Н. А. Морозов в русском освободительном движении. Москва, 1983.
    Google Scholar Internet

Завантажити статтю