МОРО́ЗОВ Микола Олександрович (Морозов Николай Александрович; 25. 06(07. 07). 1854, с. Борок, нині Ярослав. обл., РФ — 30. 07. 1946, там само) — російський письмен­ник, учений, діяч революційно-народницького руху. Почес. чл. АН СРСР (1932). Заслужений діяч науки РРФСР (1934). Учасник 2-ї світової вій­ни. Навч. у класич. гімназії в Москві (1869–74). Захоплювався природн. науками і заснував у гімназії Товариство любителів природо­знавства, де ви­ступав з доповід­ями, випускав рукопис. журнал. На поч. 1870-х pp. уві­йшов до моск. гуртка «чайковців», брав участь у «ходін­ні в народ», 1874 емігрував у Швейцарію. Ред. г. «Работникъ» (Женева). Вступив до І Інтернаціоналу. Під час поверне­н­ня в Росію був заарешт. і кинутий до вʼязниці (1875–78). Після звільне­н­ня вступив до організації «Земля і воля», від 1879 — чл. виконкому «Народної волі». 1880 емігрував у Швейцарію. Один із засн. ви­да­н­ня ж. «Рус­ская социально-революцион­ная библиотека» (Женева). Слухач факультету «наука й літ-ра» Женев. університету. Під час по­їздки у Лондон по­зна­йомився з К. Марксом. 1881 за­арешт. під час нелегал. поверне­н­ня в Росію та засудж. на довічну каторгу — покара­н­ня від­бував у Петропавлів. і Шліс­сельбур. фортецях (С.-Петербург); звільнений за амністією 1905. У 1912–13 за анти­уряд. мотиви у зб. віршів «Звѣздныя пѣсни» (Москва, 1910; кн. 1–2, 1920–21) знову увʼязне­ний — покара­н­ня від­бував у Двін. фортеці (Латвія); звільнений за амністією на честь 300-річчя царюва­н­ня Романових на поч. 1913, присвятив себе наук.-пед. діяльності. 1918–46 очолював Природн.-наук. ін­ститут ім. П. Лесгафта у Ленін­граді. 1919–40 — ред. ж. «Известия Ленин­градского на­учного ин­ститута им. П. Лесгафта». Автор наук. праць з історії культури та релігії (зокрема «Откровеніе въ грозѣ и бурѣ», 1907; «Пророки», 1914; «Христос», т. 1–7, 1924–32; усі — Москва), астрономії, фізики, хімії, математики тощо. Висловив думки про складну будову атома, взаємну пере­творюваність атомів, можливість одержа­н­ня ядер. енергії, про існува­н­ня інерт. елементів тощо. Писав рев. поезії — зб. «Стихо­творения» (Женева, 1880), «Изъ стѣнъ неволи» (Ростовъ-на-Дону; С. Петербургъ, 1906). Залишив спогади «Повести моей жизни» (Москва, т. 1–4, 1916–18; Мос­ква; Ленин­град, т. 1–3, 1928; Мос­ква, т. 1–2, 1965). Був зна­йомий з М. Драгомановим та ін. діячами укр. визв. руху. Окремі твори М. українською мовою пере­клали І. Франко, Х. Алчевська та ін. Імʼям М. на­звані мала планета-астероїд Морозовія та кратер на зворот. боці Місяця. У рідному селі, у будинку, де народився, жив та помер М., від­крито Музей його імені.