Стефанів Гнат Петрович

Визначення і загальна характеристика

СТЕФА́НІВ Гнат Петрович (10. 02. 1886, с. Топорівка, нині Топорівці Коломийського р-ну Івано-Франківської обл. — 21. 06. 1949, м. Реґенсбурґ, Німеччина) — військовик. Брат З. Стефаніва, племінник Леся Мартовича. Генерал-хорунжий Армії УНР (1947). Закінчив гімназію в Коломиї (1902), австрійську кадетську школу у Львові (1906). Активний учасник національного молодіжного, сокільсько-січового руху. Від 1907 — офіцер австро-угорської армії. У роки 1-ї світової війни командував сотнею УСС, 1915 потрапив у російський полон. 1917 звільнений, повернувся на батьківщину. Організатор Листопадового чину 1918 у м. Золочів (нині Львівської обл.). Відтоді — начальний комендант УГА у Львові; у грудні 1918 — комендант Золочівської окружної військової команди. Наприкінці того ж року вступив до Армії УНР: командир стрілецького полку, запасної бригади, начальник постачання Армії УНР, командир 3-го кінного полку Окремої кінної дивізії у 1-му Зимовому поході. 1920 у складі групи генерала А. Кравса вийшов на територію Чехо-Словаччини. 1921–23 був військовим аташе УНР у Чехо-Словаччині (з осідком в Ужгороді), співпрацював з організаціями української військової еміграції. Після проголошення Карпатської України 1938 очолював її військовий (таємний) штаб. У березні 1939 виїхав до Відня, згодом мешкав на Лемківщині, від 1944 — у Німеччині. На його честь перейменовано вулиці у рідному селі та Золочеві.

Завантажити статтю