Стефанів Гнат Петрович

Визначення і загальна характеристика

СТЕФА́НІВ Гнат Петрович (10. 02. 1886, с. Топорівка, нині Топорівці Коломийського р-ну Івано-Франківської обл. — 21. 06. 1949, м. Реґенсбурґ, Німеч­чина) — військовик. Брат З. Стефаніва, племін­ник Леся Мартовича. Генерал-хорунжий Армії УНР (1947). Закінчив гімназію в Коломиї (1902), ав­стрійську кадетську школу у Львові (1906). Активний учасник національного молодіжного, сокільсько-січового руху. Від 1907 — офіцер австро-угорської армії. У роки 1-ї світової війни командував сотнею УСС, 1915 потрапив у російський полон. 1917 звільнений, повернувся на батьківщину. Організатор Листопадового чину 1918 у м. Золочів (нині Львівської обл.). Від­тоді — начальний комен­дант УГА у Львові; у грудні 1918 — комен­дант Золочівської окружної військової команди. На­прикінці того ж року вступив до Армії УНР: командир стрілецького полку, запасної бригади, начальник по­стача­н­ня Армії УНР, командир 3-го кін­ного полку Окремої кін­ної дивізії у 1-му Зимовому поході. 1920 у складі групи генерала А. Кравса ви­йшов на територію Чехо-Словач­чини. 1921—23 був військовим аташе УНР у Чехо-Словач­чині (з осідком в Ужгороді), спів­працював з організаціями української військової еміграції. Після проголоше­н­ня Карпатської України 1938 очолював її військовий (таємний) штаб. У березні 1939 ви­їхав до Відня, згодом мешкав на Лемківщині, від 1944 — у Німеч­чині. На його честь пере­йменовано вулиці у рідному селі та Золочеві.

Літ.: Кузьма О. Листопадові дні 1918 р. Львів, 1931; Литвин М., Науменко К. Збройні сили України першої половини ХХ ст. Генерали і адмірали. Л.; Х., 2007; A. Kolańczuk. Ukraińscy generałowie w Polsce. Emigranci polityczni: Słownik biograficzny. Przemyśl, 2009.

ДА: ЦДАВО України. Ф. 10175, оп. 6, спр. 653, арк. 41.

К. Є. Науменко

Завантажити статтю