Процюк Степан Васильович

Визначення і загальна характеристика

ПРОЦЮ́К Степан Васильович (13. 08. 1964, с. Кути Бродівського, нині Золочівського р-ну Львівської обл.) — письмен­ник, літературо­знавець. Член НСПУ (1995—2017). Кандидат філологічних наук (1992). Премії «Благовіст» (2000), імені І. Франка (2002), імені В. Стефаника (2003). Закінчив Івано-Франківський педагогічний ін­ститут (1985), де до 2020 викладав сучасну українську літературу (нині Прикарпатський університет). Учасник літературного гурту «Нова деґенерація» (1991—94); дебютував 1992 віршем «На вістрі двох правд» в одно­ймен­ному збірнику. У доробку — поезії, есеї, повісті та романи. Пише про прості й, водночас, страшні речі — від­чай, самотність, самозрече­н­ня. Висвітлює соціальні про­блеми, з якими Україна стикалася в минулому («Десятий рядок», «Травам не можна помирати», «Пальці поміж піском») й зу­стрічається нині («Інфекція»), а також екзистенційні пита­н­ня — індивідуальне й колективне буття («Руйнува­н­ня ляльки»), взаємини між батьками й дітьми («Бийся головою до стіни») тощо. Автор романів про В. Стефаника («Троянда ритуального болю», 2010), В. Вин­ниченка («Маски опадають повільно», 2011), А. Тесленка («Чорне яблуко», 2013; усі — Київ), Гр. Тютюн­ника («Місяцю, місяцю», Л., 2023), І. Франка («Руки і сльози», Брустурів, 2024); книг есе «Лицарі стилосу і кавʼярень» (К., 1996), «Канатохідці» (Ів.-Ф., 2007), «Аналіз крові» (К., 2010), «Тіні зʼявляються на світанку» (Лц., 2011), «Від­кинуті і воскреслі» (Брустурів, 2020); творів для дітей та під­літків «Марійка і Костик», «Залюблені в сонце. Друга історія Марійки і Костика», «Аргонавти. Третя історія Марійки і Костика» (усі — Київ, 2008). Чимало творів П. опубліковано в часописі «Курʼєр Кривбасу».

Тв.: Апологетика на світанку. Уж., 1995; Пере­ступ у вакуумі. Коломия, 1996; Завжди і ніколи. Л., 1999; Шибениця для ніжності. Т., 2001; Серафими та мізантропи. Ів.-Ф., 2002; Інфекція. Л., 2002; Тотем. Ів.-Ф., 2005; Жертво­принесе­н­ня. Ів.-Ф., 2007; Степан Процюк про Василя Стефаника, Карла-Гу­става Юнга, Володимира Вин­ниченка, Архипа Тесленка, Ніку Турбіну. К., 2008; Руйнува­н­ня ляльки. К., 2010; Інфекція. Жертво­принесе­н­ня. Тотем. Ів.-Ф., 2012; Бийся головою до стіни. Лц, 2013; Пальці поміж піском. К., 2020.

Літ.: Боронь О. «Філологічна» проза С. Процюка // Слово і час. 2002. № 5; Бондар-Терещенко І. Імʼя троянди, або Гамбурзький рахунок Степана Процюка // Курʼєр Кривбасу. 2002. № 153; Соловей О. Свято, яке не з тобою: Роман С. Процюка «Інфекція» // Там само. № 157; Антонишин С. Інфекційний час у маргінальних душах: замість перед­мови до нових книг С. Процюка // Березіль. 2003. № 1—2; Андрусяк І. «Тотем» без табу, або Фройд подався б у двірники // Народне слово. 2005, 9 груд.; Мельник В. «Інший» Процюк: Творець українського психіатричного роману про нову книжкову серію, своїх героїв та про себе самого // Україна молода. 2007, 14 берез.; Харчук Р. Нова love story від С. Процюка // Курʼєр Кривбасу. 2007. № 206—207; Юрчук О. Колоніалізм як інфекція в романі «Інфекція» С. Процюка // Юрчук О. У тіні імперії: Українська література у світлі постколоніальної теорії. К., 2013.

І. Є. Бондар-Терещенко

Завантажити статтю