Степаненко Микола Омелянович

СТЕПАНЕ́НКО Микола Омелянович (псевд.: М. Сварожич, Михайло Степовий, М. Юркевич та ін.; 18. 12. 1918, с. Микільське, нині Полтавського р-ну Полтавської обл. — 14. 03. 1993, м. Сан-Хосе, шт. Каліфорнія, похований у м-ку Бавнд Брук, шт. Нью-Джерсі, США) — письменник, історик, громадсько-політичний діяч. Дійсний член НТШ (1978). Член УВАН, об’єднання українських письменників у діаспорі «Слово» (1967), СПУ (1993). Навчався гри на бандурі у Ф. Глушка. Закінчив Полтавський педагогічний інститут (1938). Відтоді учителював. 1944 мобілізований до радянської армії. Наприкінці того ж року потрапив у німецький полон, з якого був визволений 1945 американськими військами. Мешкав у таборах для інтернованих у Німеччині, працював у табірних школах, брав участь у діяльності Української революційно-демократичної партії та Української національної ради, став одним із організаторів і членом літературно-мистецького об’єднання МУР (Мистецький український рух). 1949 переїхав до США. Навчався у Колумбійському, Сиракузькому, Нью-Йоркському університетах. 1963 здобув ступінь магістра, а 1970 — докторат зі слов’янських мов і літератур. Викладав українську та російську мови у Військовій школі у Монтереї (1955–56), Сиракузькому (1961–63), Ратґерському (1963–68), Вашинґтонському (1968–71) і Центральному Мічиґанському (1971–81) університетах. Засновник і перший голова Демократичного об’єднання бувших репресованих українців совєтами (1949), ініціатор створення Об’єднання демократичної української молоді (1950). У 1967–84 — віцепрезидент УНР в екзилі; від 1973 — професор УВУ (м. Мюнхен, Німеччина); від 1978 — секретар та віце-президент відновленої декретом Президента УНР в екзилі Української могилянсько-мазепинської академії наук. 1978 під час відпустки відвідав Австралію, де взяв участь у створенні кафедри українознавства, викладав історію української літератури. 1956–71 також працював на радіо «Свобода» і «Голос Америки». 1989 Патріархом УАПЦ Мстиславом (Скрипником) висвячений у ієреї і призначений настоятелем парафії святого Іоанна у м. Ореґон. Досліджував класичну і сучасну українську літературу, її видатні постаті, життя С. Петлюри. Вміщував статті у часописах «Свобода», «Прометей», «Народна воля», «Америка», «Батьківщина», «Вільна думка», «Мета», «Визвольний шлях», «Віра» та ін. 1992 відвідав Полтаву.

Рекомендована література

1. Ротач П. Розвіяні по чужині: Полтавці на еміграції: Короткий біобібліогр. довід. П., 1998;
   Google Scholar Internet
2. Біляїв В. Політик, вчений, священик // «На неокраянім крилі…». Д., 2003.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю