Стасенко Володимир Васильович

СТАСЕ́НКО Володимир Васильович (13. 02. 1972, Львів) — живописець, графік, дизайнер, мистецтвознавець. Онук І. Ольшанської. Кандидат мистецтвознавства (2001). Заслужений діяч мистецтв України (2016). Переможець всеукраїнських виставок «Високий замок» (Львів, 1997, 1998), міжнародного конкурсу «Бальзак і Україна» (Київ, 2018). Лауреат Всеукраїнського конкурсу «Мистецтво книги» (Київ, 2003), Міжнародного бієнале акварелі (Прага, 2018). Обласна премія в галузі культури (Львів, 2015). Член НСХУ (1997), Спілки дизайнерів України (2005). Закінчив Львівське училище прикладного мистецтва (1991; викладачі Т. Драган, Ю. Кучабський), Українську академію друкарства у Львові (1996, викладачі М. Дзядик, Л. Щур), аспірантуру Львівської академії мистецтв (керівник Я. Запаско). Працює в Українській академії друкарства (від 1996): від 2002 — доцент, 2004—16 — завідувач кафедри книжкової графіки та дизайну друкованої продукції, 2016—19 — завідувач кафедри графічного дизайну і мистецтва книги, від 2018 — професор. 2001—02 — cтарший науковий співробітник науково-дослідної частини Львівської АМ; 2020 викладав у Академії мистецтв м. Тур (Франція). Досліджує еволюцію книжкових ілюстрацій вітчизняного друкарства, образну систему книжкової графіки, формотворчі складові сучасного візуального образу. Основні галузі — станковий живопис, графіка, книжкова ілюстрація, дизайн, інсталяція, відеоарт. Живописні роботи, яким характерні експресивність, самоіронія та гротеск, виконує в техніці олії, графічні — у техніках монотипії, ліногравюри, цифрового мистецтва, оригінальної авторської графіки на тканині та геотекстилі. Майстер акварелі. Автор видання «Спадкоємці першодрукаря. Словник митців випускників та викладачів кафедри графіки Української академії друкарства» (2010), концепції, дизайну та ілюстрації книги «Перша книжка для малят» (2021), проєкту «Поезія війни» — «Антологія воєнної поезії» (2022—24), а також мистецьких проєктів «Реакції / Алюзії» (2018; усі — Львів), «Буття» (Сучжоу, Китай, 2019), «Сонцествердження» (2022), «Береги. Посткласичні метаморфози» (2023; обидва — Львів), «Ідентифікація війною» (Львів, Івано-Франківськ, Ужгород, 2023; Київ, 2024), низки статей в ЕСУ. Співпрацює з видавництвом «Астролябія». Оформив наукові, науково-популярні та художні видання, зокрема «Володар перстенів» Дж. Толкіна (2006). Учасник всеукраїнських та міжнародних мистецьких виставок від 1990. Персональні — у Львові (1990, 1997, 2018, 2022—23), Фрайбурзі (Німеччина, 1993), Кракові (Польща, 1994), Байройті (Німеччина, 1999, 2000), Римі, Мадриді, Мурсії (Іспанія), Кошицях (Словаччина), Відні, Будапешті (усі — 2022), Києві (2024). Відомий як колекціонер. Частину мистецької збірки колекції Преторіусів—Ольшанських—Стасенків подарував 1999 і 2022 Національному музею у Львові.

Тв.: живопис — «Жовтий нарцис у подарунок» (1993), «Горіхове диво» (1994), «І. Ольшанська», «Сад розуміння» (обидва — 1996), «Автопортрет із родиною», «Зняття з хреста», «Ворожіння зі свічкою» (усі — 1997), «Різдво 2000 р.», «Східна прогулянка з птахом», «Перевізник», «Чарка» (усі — 1998), «Обійми» (1998, 2005), «Сон», «Копають картоплю», «У дорогу» (усі — 2008), «Забута мелодія» (2012), «Чистота», «Лілії», «Мальви» (усі — 2016), «Опір», «Далеко від міста» (обидва — 2018), «Весняна мелодія», «Розмова» (обидва — 2020), «Під захистом розчахнутого віття», «Торкнутися тепла живого світла» (обидва — 2021); серії — «Звістка», «Гра з тінню», «Золотоволоска», «2 В.  Т. М. (Т. Драган)» (усі — 1996), «Геометрія контакту», «Викрадення Місяця» (обидві — 1997), «Голосіння», «Зшивання трьох стихій», «Перевізник» (усі — 1998), «Вертеп» (2018); екслібриси — А. Бокотея (1995), М. Дзядика, В. Овсійчука, Я. Запаска (усі — 1999); лінорити — «Питання», «Признання»; графіка — «Червоне і чорне», «Фіолетова Мавра» (усі — 1997), «Холод» (2008), «Рудоволоса», «У собі» (обидва — 2019); серія «Пристрасть» (2018); акварелі «Коріння», «Цвіте акація. Розгірче», «Весна в Старому Селі», «Весняні квіти над потічком»; геотекстиль — «Купальниці», «Ключ», «Довіра» (усі — 2018), «Червоні квіти чистоти», «Зимовий ранок», «Розмова», «У любові», «Молода сім’я», «Спомин», «Навздогін вітру», «Юнак», «Червона рута», «Яблука»; серія «Життя» (усі — 2020).

Пр.: Образ розп’яття у дереворізах кириличних книг Галичини ХVІІ ст. // Мист. обрії’99: Альм. К., 2000; Початки українського друкарства. Л., 2000 (співавт.); Формування образу Покрови Богородиці в галицькій книжковій гравюрі ХVІІ ст. // Народознавчі зошити. Л., 2000. Ч. 4; Христос і Богородиця у дереворізах кириличних книг Галичини XVII ст.: Особливості розробки та інтерпретації образу. К., 2003; Софія Караффа-Корбут: Особливості художнього методу // Образотворче мист-во. К., 2008. № 4; Друковані праці науково-педагогічних співробітників Українського поліграфічного інституту ім. І. Федорова, опубліковані в 1930—1970 роках: Бібліогр. покажч.: У 2 ч. Л., 2009; Любомир Яців (1938—2001): Життя і творчість. Л., 2013; Мирон Яців: свобода стати собою, або Між пустотою і наповненістю. Ідеї, смисли, інтерпретації образотворчого мистецтва: українська теоретична думка ХХ століття. Антологія. Л, 2021. Ч. 4.

Літ.: Лань О. Сучасник на тлі Володимира Стасенка // Високий замок. 1997, 4 груд.; Володимир Стасенко: Каталог творів. Л., 1998; Лань О. Живописна промова Володимира Стасенка // Високий замок. 1999, 1 лип.; Хіміченко О. Жінки Володимира Стасенка // Поступ. 1999, 15 лип.; Сонь Х. Виноградна Мавра та інша еротика // Поступ. 2000, 4 берез.; Володимир Стасенко: Реакції / Алюзії: Каталог виставки. Л., 2018; Козирєва Т. У Львові демонструють «Реакції / Алюзії» художника Володимира Стасенка // День. 2018, 5 лип.; Цимбала Л. Нове обличчя західньоканадського збірника НТШ // Зх.-канад. зб. Т. 49. Едмонтон, 2020; Володимир Стасенко: Сонцествердження: Каталог виставки. Л., 2022; Руденко О. Від особистісного до монументального. «Ню» у творчості Володимира Стасенка // Образотворче мист-во. К., 2021; Володимир Стасенко. «…Це ЛЮДИНА. Ідентифікація війною»: Каталог виставки. К., 2024.

Г. Г. Стельмащук

Основні твори

живопис — «Жовтий нарцис у подарунок» (1993), «Горіхове диво» (1994), «І. Ольшанська», «Сад розуміння» (обидва — 1996), «Автопортрет із родиною», «Зняття з хреста», «Ворожіння зі свічкою» (усі — 1997), «Різдво 2000 р.», «Східна прогулянка з птахом», «Перевізник», «Чарка» (усі — 1998), «Обійми» (1998, 2005), «Сон», «Копають картоплю», «У дорогу» (усі — 2008), «Забута мелодія» (2012), «Чистота», «Лілії», «Мальви» (усі — 2016), «Опір», «Далеко від міста» (обидва — 2018), «Весняна мелодія», «Розмова» (обидва — 2020), «Під захистом розчахнутого віття», «Торкнутися тепла живого світла» (обидва — 2021); серії — «Звістка», «Гра з тінню», «Золотоволоска», «2 В.  Т. М. (Т. Драган)» (усі — 1996), «Геометрія контакту», «Викрадення Місяця» (обидві — 1997), «Голосіння», «Зшивання трьох стихій», «Перевізник» (усі — 1998), «Вертеп» (2018); екслібриси — А. Бокотея (1995), М. Дзядика, В. Овсійчука, Я. Запаска (усі — 1999); лінорити — «Питання», «Признання»; графіка — «Червоне і чорне», «Фіолетова Мавра» (усі — 1997), «Холод» (2008), «Рудоволоса», «У собі» (обидва — 2019); серія «Пристрасть» (2018); акварелі «Коріння», «Цвіте акація. Розгірче», «Весна в Старому Селі», «Весняні квіти над потічком»; геотекстиль — «Купальниці», «Ключ», «Довіра» (усі — 2018), «Червоні квіти чистоти», «Зимовий ранок», «Розмова», «У любові», «Молода сім’я», «Спомин», «Навздогін вітру», «Юнак», «Червона рута», «Яблука»; серія «Життя» (усі — 2020).

Основні праці

Образ розп’яття у дереворізах кириличних книг Галичини ХVІІ ст. // Мист. обрії’99: Альм. К., 2000; Початки українського друкарства. Л., 2000 (співавт.); Формування образу Покрови Богородиці в галицькій книжковій гравюрі ХVІІ ст. // Народознавчі зошити. Л., 2000. Ч. 4; Христос і Богородиця у дереворізах кириличних книг Галичини XVII ст.: Особливості розробки та інтерпретації образу. К., 2003; Софія Караффа-Корбут: Особливості художнього методу // Образотворче мист-во. К., 2008. № 4; Друковані праці науково-педагогічних співробітників Українського поліграфічного інституту ім. І. Федорова, опубліковані в 1930—1970 роках: Бібліогр. покажч.: У 2 ч. Л., 2009; Любомир Яців (1938—2001): Життя і творчість. Л., 2013; Мирон Яців: свобода стати собою, або Між пустотою і наповненістю. Ідеї, смисли, інтерпретації образотворчого мистецтва: українська теоретична думка ХХ століття. Антологія. Л, 2021. Ч. 4.

Рекомендована література

Лань О. Сучасник на тлі Володимира Стасенка // Високий замок. 1997, 4 груд.;
Володимир Стасенко: Каталог творів. Л., 1998;
Лань О. Живописна промова Володимира Стасенка // Високий замок. 1999, 1 лип.;
Хіміченко О. Жінки Володимира Стасенка // Поступ. 1999, 15 лип.;
Сонь Х. Виноградна Мавра та інша еротика // Поступ. 2000, 4 берез.;
Володимир Стасенко: Реакції / Алюзії: Каталог виставки. Л., 2018;
Козирєва Т. У Львові демонструють «Реакції / Алюзії» художника Володимира Стасенка // День. 2018, 5 лип.;
Цимбала Л. Нове обличчя західньоканадського збірника НТШ // Зх.-канад. зб. Т. 49. Едмонтон, 2020;
Володимир Стасенко: Сонцествердження: Каталог виставки. Л., 2022;
Руденко О. Від особистісного до монументального. «Ню» у творчості Володимира Стасенка // Образотворче мист-во. К., 2021;
Володимир Стасенко. «…Це ЛЮДИНА. Ідентифікація війною»: Каталог виставки. К., 2024.