Саврич Карл Авксентійович
Визначення і загальна характеристика
СА́ВРИЧ Карл Авксентійович (псевдонім — Максимович; 18. 01. 1892, с. Кукільники, нині Івано-Франківського р-ну Івано-Франківської обл. — 17. 07. 1934, РФ) –– громадсько-політичний діяч. Від 1913 навчався на юридичному факультеті Львівського університету. З початком 1-ї світової війни — стрілець Легіону УСС. У серпні 1916 потрапив у російський полон. Після звільнення 1917–19 — діяч лівого крила УПСР (боротьбистів). Співзасновник і секретар ЦК Комуністичної партії Східної Галичини (лютий 1919), служив в УГА (1919–20). На початку 1921 організував Закордонний комітет Комуністичної партії Східної Галичини у Відні. 1922–24 — секретар посольства УСРР у Варшаві. Кандидат у члени Політбюро ЦК КП(б)У; водночас — член Політбюро ЦК КПЗУ (від 1925), секретар Закордонного бюро допомоги КПЗУ в Харкові. 1927 виступив на захист більшості ЦК КПЗУ і наркома О. Шумського, звинувачених керівництвом ВКП(б) і КП(б)У в націоналізмі. У тому ж році звільнений з усіх посад, мешкав і працював у м. Саратов (РФ) та Москві. 1929 виключений з партії, 1930 поновився. 9 січня 1933 заарештований, 5 вересня того ж року за звинуваченням у приналежності до Московського центру УВО засуджений до 10-ти р. таборів. В ув’язненні покінчив життя самогубством. Реабілітований 1958.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
