Сикора Микола Йозефович

СИКО́РА Микола Йозефович (1878, Харків — ?) — інженер, промисловець. Брат Й. Сикори. Закінчив Харківський технологічний ін­ститут (1903). У 1899—1903 в Астрономічній обсерваторії Харківського університету проводив спо­стереже­н­ня сонячної активності (плями і протуберанці), виконував обробле­н­ня результатів даних, брав участь у спо­стереже­н­нях місячних затемнень, залучався до вимірювальних робіт з точного нівелюва­н­ня. У подальші роки допомагав у виконан­ні низки замовлень щодо виготовле­н­ня інструментів для обсерваторії та школи-майстерні точної механіки Харківському університету. 1903—08 працював на Пів­ден­но-східній залізниці; 1908—17 — керуючий машинобудівного і чавуноливарного заводу А. Пільстрема та заводу К. Шиманського; 1917—25 — головний інженер машинобудівного заводу «Червоний Жовтень»; 1925—28 — керівник машинобудівного тресту «Металообʼ­єд­на­н­ня»; 1928—30 — керівник проєктно-монтажного бюро ВРНГ з будівництва під­вісних доріг; 1931—33 — технічний директор заводу «Подвесдор»; у червні—жовтні 1933 — керівник тресту «Проєктзаводтранс» (усі — Харків). 18 жовтня 1933 був заарештований за пі­дозрою у шпигунській діяльності на користь Чехо-Словач­чини. 5 березня 1934 засуджений до 5-ти р. таборів. Згодом помер. 1989 реабілітований. Також був ре­пресований син Юліан (20 червня 1938 роз­стріляний, 1991 реабілітований), який працював інженером-механіком Українського НДІ промислової енергетики у Харкові.

Завантажити статтю