Сикора Йозеф Йозефович

СИКО́РА Йозеф Йозефович (16(28). 01. 1870, Харків, за іншими даними м. Хрудів, нині Чехія — 23. 02. 1944, м. Бенешов, нині Чехія, похований у м-ку Ондржейов, нині Чехія) — астроном, геодезист, сейсмолог. Брат М. Сикори. Закінчив Харківський університет (1892), де 1892–97 та 1920–21 й працював. 1897–1905 — в Юр’ївській астрономічній обсерваторії (нині м. Тарту, Естонія). 1902 після захисту докторської дисертації заснував астрофізичну станцію Юр’ївського університету поблизу м. Кола (нині Мурманської обл., РФ). 1905–11 — у Ташкентській астрономічній обсерваторії; 1911–12 — професор фізики, інспектор гімназії у м. Шяуляй (нині Литва); 1912–13 — директор прогімназії у м. Сандомир; 1913–17 — директор Мануфактурно-промислового училища у м. Лодзь (нині обидва — Польща); 1917–18 — директор Іваново-Вознесенського політехнічного училища; 1918 — професор Іваново-Вознесенського політехнічного інституту; 1919 — професор кафедри астрономії і геодезії Пермського університету; 1920 — фізик-сейсмолог Єкатеринбурзької магніто-метеорологічної обсерваторії (усі — РФ). У вересні 1921 реемігрував в Чехо-Словаччину, де працював у відділеннях астрономічної обсерваторії Клементінум у Празі, Стара-Дяла (нині Гурбаново, Словаччина) і Ондржейов, викладав у Російському інституті у Празі. Від 1935 — член Міжнародного астрономічного товариства. Був одним з перших дослідників полярних сяйв у міжнародній науковій експедиції в Арктику (1899–1901). Основні напрями наукової роботи С. пов’язані із системними спостереженнями сонячної активності (сонячні плями і протуберанці); визначенням видимого діаметра Сонця та виведенням зв’язку між його зміною залежно від явищ на поверхні зорі; виконанням сейсмічних досліджень, зокрема гравіметричних спостережень за допомогою горизонтальних маятників конструкції Ребер-Пашвіца; дослідженням авроральних явищ (кольорів та спектрів полярних сяйв); фотографічним спостереженням метеорних потоків та комет; дослідженням оптичних явищ при падінні Тунгуського метеорита. Його ім’ям названо льодовик на півдні острова Західний Шпіцберген (1901) та острів, який належить до групи островів Літке в архіпелазі Норденшельда у південно-східній частині Карського моря (РФ).

Рекомендована література

1. Дрбал А. Відомий російський і чеський астроном Йозеф Сикора (1870–1944) // Сучасні досягнення геодезичної науки та виробництва. 2012. № 2;
   Google Scholar Internet
2. Балишев М. А. Астрономічні дослідження у Харкові наприкінці ХІХ ст. — першій половині ХХ ст. К., 2022.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю