Сикора Йозеф Йозефович

СИКО́РА Йозеф Йозефович (16(28). 01. 1870, Харків, за іншими даними м. Хрудів, нині Чехія — 23. 02. 1944, м. Бенешов, нині Чехія, похований у м-ку Ондрже­йов, нині Чехія) — астроном, геодезист, сейсмолог. Брат М. Сикори. Закінчив Харківський університет (1892), де 1892—97 та 1920—21 й працював. 1897—1905 — в Юрʼївській астрономічній обсерваторії (нині м. Тарту, Естонія). 1902 після захисту докторської дисертації заснував астрофізичну станцію Юрʼївського університету по­близу м. Кола (нині Мурманської обл., РФ). 1905—11 — у Ташкентській астрономічній обсерваторії; 1911—12 — професор фізики, ін­спектор гімназії у м. Шяуляй (нині Литва); 1912—13 — директор прогімназії у м. Сандомир; 1913—17 — директор Мануфактурно-промислового училища у м. Лодзь (нині обидва — Польща); 1917—18 — директор Іваново-Вознесенського політехнічного училища; 1918 — професор Іваново-Вознесенського політехнічного ін­ституту; 1919 — професор кафедри астрономії і геодезії Пермського університету; 1920 — фізик-сейсмолог Єкатеринбурзької магніто-метеорологічної обсерваторії (усі — РФ). У вересні 1921 ре­емігрував в Чехо-Словач­чину, де працював у від­діле­н­нях астрономічної обсерваторії Клементінум у Празі, Стара-Дяла (нині Гурбаново, Словач­чина) і Ондрже­йов, викладав у Російському ін­ституті у Празі. Від 1935 — член Між­народного астрономічного товариства. Був одним з перших дослідників полярних сяйв у між­народній науковій екс­педиції в Арктику (1899—1901). Основні напрями наукової роботи С. повʼязані із системними спо­стереже­н­нями сонячної активності (сонячні плями і протуберанці); ви­значе­н­ням видимого діаметра Сонця та виведе­н­ням звʼязку між його зміною залежно від явищ на поверх­ні зорі; викона­н­ням сейсмічних досліджень, зокрема гравіметричних спо­стережень за допомогою горизонтальних маятників кон­струкції Ребер-Пашвіца; дослідже­н­ням авроральних явищ (кольорів та спектрів полярних сяйв); фото­графічним спо­стереже­н­ням метеорних потоків та комет; дослідже­н­ням оптичних явищ при падін­ні Тунгуського метеорита. Його імʼям на­звано льодовик на пів­дні острова Західний Шпіцберген (1901) та острів, який належить до групи островів Літке в архіпелазі Норденшельда у пів­ден­но-східній частині Карського моря (РФ).

Завантажити статтю