Умеров Ервін

Визначення і загальна характеристика

УМЕ́РОВ Ервін (01. 05. 1938, с. Єні-Сала, нині с. Рогове, АР Крим — 24. 02. 2007, Москва, похований за заповітом в АР Крим) — кримськотатарський письмен­ник, журналіст, пере­кладач. Член НСПУ (1978), НСЖУ (1966). У 1944 разом із батьками депортований в Узбеки­стан. Закінчив Літературний ін­ститут у Москві (1965). Від­тоді — літпрацівник, завідувач від­ділу газети «Ленин байрагъы» («Ленінський прапор») у Ташкенті; від 1971 — редактор від­ділу літератури народів СРСР Всесоюзного радіо, від 1976 — старший редактор від­ділу літератури народів СРСР видавництва «Дитяча література» у Москві. Від 1988 — на творчій роботі, пере­їхав до Сімферополя. Низку оповідань, написаних у 1960-х рр. («Одиночество», «Черные поезда», «Разрешение» та ін.), присвятив депортації кримських татар. 19 травня 2019 у Львові від­булася премʼєра монови­стави «Самотність» за одно­ймен­ним твором У. Автор багатьох публікацій в газетах та журналах. Пере­кладав російською з узбецької, турк­менської, лезгинської та кримськотатарської мов. У пере­кладі українською мовою окремі його твори вміщено у збірнику кримськотатарської прози «І народився день» (К., 2018).

Тв.: Пусть всегда будет солнце: Сб. рас­сказов. Ташкент, 1970; Меж двух огней: Сб. рас­сказов. Ташкент, 1975; Свет твоих глаз: Сб. рас­сказов. Ташкент, 1975; Вторая невеста: Повесть. Ташкент, 1976; Москва, 1984; К звездам: Повесть. Ташкент, 1983; Надежда: Повесть. Ташкент, 1988; Тайна высоты: Повесть, рас­сказы. Москва, 1988; Черные поезда. Москва, 1991; Черные поезда: Докум. повесть, рас­сказы. Москва, 2002.

Літ.: Шукур С. Памяти писателя Эрвина Умерова // Литературный Крым. 2007, 9 марта; Сеферова Ф. А. Оп­позиция «эгоизм-альтруизм» в прои­зведениях Э. Умерова // Этические идеалы крымскотатарской прозы 60—80-х гг. XX века. Сф., 2009.

Ю. У. Кандимов

Завантажити статтю