КОБИЛЯ́НСЬКИЙ Антін (псевдонім і криптонім: Нерада-громада, А. К.; 29. 01. 1837, с. Перерісль, нині На­двірнянського р-ну Івано-Франківської обл. — 08. 02. 1910, Львів) — письмен­ник, публіцист, громадський діяч. Студіював 1857–61 теологію у Львівській та Чернівецькій семінаріях, на­вчався 1874–77 на філософському факультеті Ві­денського, 1882–88 — на медичних факультетах Празького, Ві­денського і Краківського університетів. Подорожував Європою. Учителював. Деякий час грав у театральній трупі О. Бачинського. Автор низки віршів («На пісковій горі», «Над Бистрицев», «Під Галичем»), просвітницьких брошур і публіцистичних статей, де ви­ступав на захист української мови, проти «язичія», об­стоював ідею роз­витку української літератури на народній основі. Пере­конав 1859 Ю. Федьковича у необхідності писати українською мовою. Із К. Горбалем 1861 у Чернівцях опублікував брошури «Słovo na słovo do redaktora “Słova”» (порушено пита­н­ня про можливість викори­ста­н­ня чеського правопису для української мови; вперше по­дано кілька поезій Ю. Федьковича, зокрема цикл «Жовнярські думи»), «Holos na holos dlia Halyčyny» (гостро роз­критиковано тогочасні від­носини у середовищі галицького українства), які згодом високо оцінив І. Франко у праці «Нарис історії українсько-руської літератури до 1890 р.» (Л., 1910) як зародже­н­ня філософського і соціального радикалізму української політологічної думки. Разом із П. Свєнціцьким 1864 видавав у Львові гумористично-сатиричний антимосквофільський журнал «Дуля». Захоплювався народною медициною, проводив наукові досліди з медицини та техніки. Вина­йшов «фізіократичну камеру» для лікува­н­ня диха­н­ня, при­стрій для вловлюва­н­ня й корисного пере­робле­н­ня диму, літальну машину (описав у книзі «Flug-Yacht» — «Летюча яхта», Ві­день, 1898). Під­готував роз­відку «Rousseau. Beitrag zur Würdigung J.-J. Rousseau» («Руссо. До пита­н­ня заслуг Ж.-Ж. Руссо», Беліц, 1878).