Янишевський Степан Павлович

Визначення і загальна характеристика

ЯНИШЕ́ВСЬКИЙ Степан Павлович (псевдо: Далекий, Тома, Богослов, Юрій; 17. 09. 1914, с. Витвиця, нині Калуського р-ну Івано-Франківської обл. — 29. 11. 1951, Рівне) — діяч ОУН(б). Закінчив гімназію у м. Перемишль (Польща, 1935), вчительські курси (1939), навчався у Станіславській духовній семінарії (нині Івано-Франківськ). Учителював. Від 1941 — член ОУН(б), від 1942 — керівник її Вінницького обласного проводу. 1941–43 — заступник начальника організованої німцями поліції Вінниці (за деякими даними, обійняв цю посаду за завданням підпілля). Від березня 1943 — референт Служби безпеки військової округи УПА «Північ»; у квітні–серпні 1944 тимчасово виконував обов’язки командувача військової округи УПА «Заграва»; від серпня 1944 — референт Служби безпеки, керівник Крайового проводу ОУН «Одеса» (Волинь). Отримав звання поручника УПА. Обурений масовими репресіями Служби безпеки ОУН проти вояків УПА і підпільників, вступив у конфлікт із крайовим провідником ОУН на Північно-Західних українських землях М. Козаком, у грудні 1945 створив «альтернативний» Північно-Східни крайовий провід ОУН(б) «Одеса» на території Рівненської обл. За це 1948 Генеральним судом ОУН засуджений до смертної кари без права реабілітації. 13 серпня 1948 під час оперативно-військової операції міністерства державної безпеки СРСР і внутрішніх військ пораненим потрапив у полон. 28 серпня 1951 засуджений до розстрілу.

Завантажити статтю