Янишевський Степан Павлович

ЯНИШЕ́ВСЬКИЙ Степан Па­влович (псевдо: Далекий, Тома, Богослов, Юрій; 17. 09. 1914, с. Витвиця, нині Калуського р-ну Івано-Франківської обл. — 29. 11. 1951, Рівне) — діяч ОУН(б). Закінчив гімназію у м. Пере­мишль (Польща, 1935), вчительські курси (1939), на­вчався у Станіславській духовній семінарії (нині Івано-Франківськ). Учителював. Від 1941 — член ОУН(б), від 1942 — керівник її Він­ницького обласного проводу. 1941—43 — за­ступник начальника організованої німцями поліції Він­ниці (за деякими даними, обійняв цю посаду за зав­да­н­ням під­пі­л­ля). Від березня 1943 — референт Служби без­пеки військової округи УПА «Пів­ніч»; у квітні—серпні 1944 тимчасово виконував обовʼязки командувача військової округи УПА «За­грава»; від серпня 1944 — референт Служби без­пеки, керівник Кра­йового проводу ОУН «Одеса» (Волинь). Отримав зва­н­ня поручника УПА. Обурений масовими ре­пресіями Служби без­пеки ОУН проти вояків УПА і під­пільників, вступив у конфлікт із кра­йовим провід­ником ОУН на Пів­нічно-Західних українських землях М. Козаком, у грудні 1945 створив «альтернативний» Пів­нічно-Східни кра­йовий провід ОУН(б) «Одеса» на території Рівненської обл. За це 1948 Генеральним судом ОУН засуджений до смертної кари без права реабілітації. 13 серпня 1948 під час оперативно-військової операції міністерства державної без­пеки СРСР і внутрішніх військ пораненим потрапив у полон. 28 серпня 1951 засуджений до роз­стрілу.

Завантажити статтю