Смолічев Петро Іванович
СМО́ЛІЧЕВ Петро Іванович (12(24). 01. 1891, с. Княжичі Глухівського пов. Чернігівської губ., нині Шосткинського р-ну Сумської обл. — ?, Душанбе) — історик, археолог. Навчався у Чернігівській духовній семінарії, Санкт-Петербурзьких духовній академії та археологічному інституті. Працював у Чернігівському педагогічному інституті, 1919–23 читав лекції з історії стародавнього Сходу, Греції та Риму, кілька спецкурсів з педагогіки; від 1923 — завідувач 2-го Чернігівського радянського музея. Після об’єднання 1925 усіх музеїв у єдиний Чернігівський музей очолив його археологічний відділ. Один із організаторів Чернігівського інституту краєзнавства. 1923 взяв участь у архітектурно-археологічному обстеженні Спасо-Преображенського собору в Чернігові, 1924 вивчав муміфіковані поховання 2-ї пол. 17 — поч. 19 ст. у склепі Воскресенської церкви у с. Седнів Городнянського р-ну Чернігівської обл. (нині с-ще Чернігівського р-ну Чернігівської обл.). 1925 — керівник експедиції з дослідження давньоруського курганного могильника побл. с. Шестовиця Козлянського, нині Чернігівського р-ну. 1926 і 1929 брав участь у архітектурно-археологічних дослідженнях Успенського собору Єлецького монастиря в Чернігові. Також викладав у Чернігівському ІНО. Дійсний член Всеукраїнського археологічного комітету (1925); співробітник Комісії Лівобережної України при Історичній секції ВУАН. 1926 проводив розкопки поблизу с. Маслове Златопільського р-ну Київської округи (нині Звенигородського р-ну Черкаської обл.); 1928–32 брав участь у археологічних розкопках на території Дніпробуду; від 1931 — завідувач сектору послідовної зміни культур Державного музею Дніпробуду (Запоріжжя). 1933 звинувачений у націоналізмі й в адміністративному порядку висланий у Таджикистан. Під час 2-ї світової війни працював у Інституті історії, археології та етнографії АН Таджицької РСР (Душанбе). Точний рік смерті невідомий, за різними даними — 1944, 1947, 1955. Архів С. зберігається в Інституті археології НАНУ (Київ). 2016 у Чернігові на його честь перейменовано вулицю.
Додаткові відомості
- Основні праці
- «Скарб» палеолітичної доби (Кремінне начиння, сховане в кістці мамута з Мізинської палеолітичної стоянки) // Чернігів і Північне Лівобережжя: Огляди, розвідки, матеріали. К., 1928; Чернігів та його околиці за часів великокнязівських // Там само; До історії порцелянового виробництва на Чернігівщині // Ювілей. зб. на пошану академіка М. Грушевського. К., 1928. Т. 1; Подвійні поховання Х сторіччя коло Шестовиці на Чернігівщині // Зап. Черніг. наук. т-ва. 1931. Т. 1.
Рекомендована література
- Вайнштейн М. Чернігівський державний музей // Укр. музей. К., 1927. Зб. 1;
- Коваленко О. Б., Ткаченко В. В. Археолог за покликанням (П. І. Смолічев) // Репресоване краєзнавство (20–30-ті роки). К.; Хм., 1991;
- Петро Іванович Смолічев: Біобібліогр. покажч. Чг., 2006.
Завантажити статтю
Людина 
