Собко Петро Степанович

Прізвище, ім'я, по-батькові:: Собко Петро Степанович
Діяльність:: живописець
Дата народження:: 4 трав. 1936

СОБКО́ Петро Степанович (04. 05. 1936, с. Михалє, нині Володимирського р-ну Волинської обл.) — живописець. Член НСХУ (2013). Навчався на відділі скульптури Львівського училища прикладного мистецтва (1955); закінчив відділ живопису Кишинівського художнього училища (1961) та Київського художнього інституту (1967; викладач В. Пузирков). Учасник оргкомітету Клубу творчої молоді «Сучасник» (1962). Працював у художньо-виробничих майстернях Художнього фонду УРСР у м. Жданов (нині Маріуполь Донецької обл.; 1963), Луцьку (від 1969). Перебував у творчих відрядженнях у країнах Балтії, Далекого Сходу, у Криму, Придністров’ї, Бессарабії, Карпатах, Апеннінах, на Камчатці, Буковині, Поділлі, Поліссі. Основна галузь — станковий живопис. Створює пейзажі, в яких зображує красу первозданної природи, храми України, а також станкові композиції, портрети, натюрморти. Учасник обласних, всеукраїнських мистецьких виставок від 1965. Персональні — у Луцьку (1986, 2006 — обидві ювілейні, 2018), в Неаполі (Італія, 2008). Деякі твори С. зберігаються у Волинському краєзнавчому музеї (Луцьк), картинній галереї м. Балта (Одеська обл.). Тв.: «Доярки» (1967), «Волинський краєвид з рікою Стир» (1969), «Мати Тетяна Антонівна», «Батько Степан Дмитрович», «Учитель малювання Андрій Тимчак» (усі — 1970), «Шахта Нововолинська» (1971), «Автопортрет» (1972), «Мисливські угіддя. Волинь» (1977), «Натюрморт з фруктами» (1994), «Полісся» (1995), «Чорне море біля Сергіївки» (1996), «Натюрморт із черешнею» (1998), «Натюрморт із хлібами» (1999), «Біля озера» (2000), «Дорога в лісі. Волинь» (2005), «Натюрморт», «Озеро Пісочне», «Чорне море» (усі — 2006), «Іриси», «Бузок», «Троянди, освітлені сонцем», «Балта», «Пагорби Балти», «Узбережжя Чорного моря під Одесою», «Лукаш і Мавка» (усі — 2007), «На річці», «Італійський пейзаж» (обидва — 2018); цикли — «З країн Балтії»: «Порт Клайпеди», «Вітрильник “Товариш”», «Поромна переправа в Клайпеді», «Старий Каунас», «Клайпедський яхт-клуб» (усі — 1976); «Симфонія Камчатки»: «Захід сонця на березі Тихого океану», «Звичайний день на Камчатці» (обидва — 1983), «Вулкан Зарічний», «Ключевські вулкани восени» (обидва — 1984), «Вулкан Шевелуч влітку і восени», «Усть-Камчатський мис зимою», «Камчатський хребет», «Острів Берінга», «Ворота Петропавловська-Камчатського», «Острів Карагинський, річка Біла», «Захід сонця в протоці Літке», «Затока Нижньокамчатська (тут будував свої кораблі Берінг)» (усі — 1985), «Студентка з Улан-Уде», «Мисливець коряк Яша. Село Карага» (обидва — 1994), «Перевал Зуб дракона», «Ключівський вулкан» (обидва — 1995); «Храми»: «Церква св. Іоана Предтечі. Орів. Львівська обл.», «Церка св. Миколая Чудотворця. Будятичі. Волинська обл.» (обидва — 1988), «Іллінська церква. Городок. Рівненська обл.» (1996).