Пузирков Віктор Григорович
ПУЗИРКО́В Віктор Григорович (04. 10. 1918, м. Катеринослав, нині Дніпро — 30. 10. 1999, Київ) — живописець і педагог. Народний художник УРСР (1963) та СРСР (1979). Заслужений діяч мистецтв УРСР (1951). Учасник 2-ї світової війни. Державні та бойові нагороди СРСР. Сталінська премія (1948, 1950). Державна премія України імені Т. Шевченка (1976). Срібна медаль АМ СРСР (1979). Член СХ СРСР (1946; 1954—62 — голова бюро секції живопису Київської організації СХУ). Закінчив Київський художній інститут (1946; викладачі К. Єлева, О. Шовкуненко), де й працював 1948—99 (нині Національна академія образотворчого мистецтва та архітектури): від 1950 — доцент кафедри рисунку, від 1957 — професор, 1970—80 — завідувач кафедри живопису. Створював картини батального та історичного жанру, пейзажі (зокрема морські), портрети. Автор масштабних, композиційно складних полотен, насичених драматичним змістом. Твори вирізняються глибиною психологічних характеристик, закінченістю художнього втілення, витонченістю та строгістю композиційного рішення. Головна тема творчості — події 2-ї світової війни, подвиги солдат, духовна велич трудівників. Учасник всеукраїнських, всесоюзних мистецьких виставок від 1947. Деякі твори П. зберігаються в Національному художньому музеї України, Національному музеї Т. Шевченка, Національному музеї історії України у 2-й світовій війні (усі — Київ), Національному музеї у Львові, Феодосійській картинній галереї, Алупкінському палацо-парковому музеї-заповіднику (обидва — АР Крим), Дніпровському, Донецькому, Миколаївському, Сумському, Харківському художніх музеях, Третьяковській галереї (Москва). Серед учнів — В. Баринова-Кулеба, А. Буйгашева, І. Ковтонюк, А. Криволап, В. Мягков, В. Рижих, В. Ємець.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Нескорені» (1946), «Чорноморці» (1947, 1948), «Біля берегів Криму», «Прибій» (обидва — 1952), «Тиша», «Море», «Прибережні скелі», «У горах Криму» (усі — 1954), «У відкритому морі» (1955, 1975–76), «Після шторму» (1957), «Шевченко на Аральському морі» (1958), «Скелі в морі» (1959), «Розгром» (1960), «Відважні («Подвиг чотирьох»)» (1961), «Біля причалу» (1962), «Ранок біля причалу», «Вистояли» (обидва — 1963), «У рідному краю» (1963–64), «Безсмертя» (1964–67), «Патруль» (1969), «Тиша («Вечоріє»)» (1970), «Кораблі в поході» (1971), «Солдати («Побратими»)» (1972), «Київ 1942 р.» (1974), «У землянці» (1975), «Невгамовна стихія» (1976), «Вони воювали за Батьківщину», «Глуха ніч» (обидва — 1977), триптих «Леся Українка» (1979), «Біля рідного порога», «Регата» (обидва — 1980), «Дикий берег» (1982), «Під вітрилами» (1983), «Попереду мир» (1984), «Фронтова ніч», «Яхти у морі» (обидва — 1985), «Партизани України» (1987), «Сонячний прибій» (1988), «Автопортрет» (1990); серія пейзажів (1990–95).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
.jpg)
Людина 
