Спіцин Олександр Андрійович

СПІ́ЦИН Олександр Андрі­йович (Спицын Александр Андреевич; 14(26). 08. 1858, м. Яранськ Вʼятської губ., Росія — 17. 09. 1931, Ленін­град, нині Санкт-Петербург) — російський археолог. Член-кореспондент АН СРСР (1927). Закінчив Санкт-Петербурзький університет (1882). Від­тоді працював у статистичному комітеті м. Вʼятка, викладав історію у гімназії, досліджував історію та археологію Вʼятського краю; від 1892 — в Археологічній комісії; від 1918 — дійсний член, від 1919 — завідувач від­ділу руських, фінських, литовських старожитностей Державної академії історії матеріальної культури (обидві — Ленін­град). 1909 створив Археологічний кабінет у Санкт-Петербурзькому університеті, читав там курс археології та історичної гео­графії; від 1914 — у Санкт-Петербурзькому археологічному ін­ституті. Наукові дослідже­н­ня: палеоліт, неоліт Пів­ночі Східної Європи, епоха бронзи, трипільська і фатьянівська культури; етногео­графія та етногенез літописних словʼян. Узагальнив матеріали скіфської культури, роз­робив періодизацію її памʼяток. На основі комплексного аналізу писемних і речових джерел показав, що різні типи жіночих прикрас із давньоруських курганів локалізуються від­повід­но до гео­графії літописних племен. Від­стоював тезу про єд­ність східнословʼянських племен від­повід­но до поховальних обрядів і матеріальної культури, поділяв думку про належність антів до пів­ден­ної групи східних словʼян, інтер­претував довгі кургани як похова­н­ня кривичів 9—10 ст. Автор польових наукових на­станов «Археологические ра­скопки» (1910) та «Археологические ра­зведки» (1927), в яких одним із перших пі­ді­йшов до археологічних памʼяток з джерело­знавчих позицій.

Завантажити статтю