Спіцин Олександр Андрійович

СПІ́ЦИН Олександр Андрійович (Спицын Александр Андреевич; 14(26). 08. 1858, м. Яранськ В’ятської губ., Росія — 17. 09. 1931, Ленінград, нині Санкт-Петербург) — російський археолог. Член-кореспондент АН СРСР (1927). Закінчив Санкт-Петербурзький університет (1882). Відтоді працював у статистичному комітеті м. В’ятка, викладав історію у гімназії, досліджував історію та археологію В’ятського краю; від 1892 — в Археологічній комісії; від 1918 — дійсний член, від 1919 — завідувач відділу руських, фінських, литовських старожитностей Державної академії історії матеріальної культури (обидві — Ленінград). 1909 створив Археологічний кабінет у Санкт-Петербурзькому університеті, читав там курс археології та історичної географії; від 1914 — у Санкт-Петербурзькому археологічному інституті. Наукові дослідження: палеоліт, неоліт Півночі Східної Європи, епоха бронзи, трипільська і фатьянівська культури; етногеографія та етногенез літописних слов’ян. Узагальнив матеріали скіфської культури, розробив періодизацію її пам’яток. На основі комплексного аналізу писемних і речових джерел показав, що різні типи жіночих прикрас із давньоруських курганів локалізуються відповідно до географії літописних племен. Відстоював тезу про єдність східнослов’янських племен відповідно до поховальних обрядів і матеріальної культури, поділяв думку про належність антів до південної групи східних слов’ян, інтерпретував довгі кургани як поховання кривичів 9–10 ст. Автор польових наукових настанов «Археологические раскопки» (1910) та «Археологические разведки» (1927), в яких одним із перших підійшов до археологічних пам’яток з джерелознавчих позицій.

Рекомендована література

1. Александр Андреевич Спицын // Советская археология. 1948. Т. 10;
   Google Scholar Internet
2. Формозов А. А. К биографии А. А. Спицына // Там само. 1987. № 1.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю