БОРИСКО́ВСЬКИЙ Павло Йосипович (Борисковский Павел Иосифович; 14(27). 05. 1911, С.-Петербург — 27. 09. 1991, там само) — російський археолог. Доктор історичних наук (1952). Закін. істор.-лінгвіст. факультет Ленінгр. університету (1930). Тоді ж почав працювати в Держ. академії історії матер. культури: ст. н. с., зав. сектору палеоліту, ст. н. с.-консультант; за сумісництвом 1934–72 — на істор. факультеті Ленінгр. університету: доцент, професор (від 1959). Досліджував археологію палеоліту й історію первіс. су­спільства, зокрема низки палеоліт. памʼяток у Європ. частині СРСР (Лука-Врублевська, Пушкарі-І, похова­н­ня кромань­йонця у Костьонках-ІІ; спільно з вʼєтнам. археологами — стоянки й печери камʼяного віку (1960–61). Від 1929 організовував археол. екс­педиції, серед яких найбільші: Костьонківсько-Борщів., Пушкарів., Середньодністров., Амвросіїв., Деснян. і Одеська.