СТАНКО́ Володимир Никифорович (19. 02. 1937, с. Тернівка, нині у складі Миколаєва — 16. 02. 2008, Одеса) — історик, археолог, етнолог. Доктор історичних наук (1983), професор (1989). Державна премія України в галузі науки і техніки (2002). Закінчив Одеський університет (1960). Від­тоді працював у Одеському археологічному музеї АН УРСР; від 1968 (з пере­рвою) — в Одеському університеті: від 1993 — завідувач кафедри археології та етнології України, водночас 1994–2003 — декан історичного факультету. 1976–89 — завідувач від­ділу археології Пів­нічно-Західного Причорноморʼя в Одесі Ін­ституту археології АН УРСР. Наукові дослідже­н­ня: про­блеми палеоліту та мезоліту України, первісна історія, процес становле­н­ня від­творюючої економіки, теоретичні пита­н­ня давньої історії. Здійснив роз­копки мезолітичних поселень (Мирне, Гиржеве, Білоліс­ся та ін.) і пізньопалеолітичних памʼяток (Анетівка I, II, XIII, Іванівка VI та ін.). Роз­робив нові методики ви­вче­н­ня памʼятників камʼяного віку, схему комплексного аналізу структури мезолітичного соціуму.