Степняк Мирон

Визначення і загальна характеристика

СТЕПНЯ́К Мирон (справжнє — Ланшин Мирон Олексійович; 08(21). 08. 1903, м. Олександрівськ Катеринославської губ., нині Запоріжжя, за ін. даними — м. Проскурів, нині Хмельницький — 15. 12. 1949, Одеса) — літературознавець, поет, перекладач. Член СПУ (1941). Навчався в Олександрівській класичній гімназії. Закінчив мовно-літературний (1928) та хімічний (1940) факультети Харківського інституту народної освіти. Учень академіка О. Білецького. Працював у редакції журалів «Червоний шлях», «Красное слово» (попередник журналу «Радуга»). 1929–31 — співробітник «Литературной энциклопедии». Писав рецензії, критичні статті на твори В. Сосюри, М. Доленга, П. Панча, М. Рильського, В. Свідзінського, М. Бажана, П. Тичини, О. Донченка, В. Чечвянського, М. Йогансена, В. Поліщука, І. Франка, М. Філянського, Галини Орлівни, В. Чапленка, О. Досвітнього, Г. Епіка, Д. Загула, І. Микитенка, О. Сороки та ін., перекладав вірші з російської українською мовою і навпаки. 1940–41 та від 1944 — аспірант, старший викладач Одеського університету, досліджував творчість І. Котляревського. Під час 2-ї світової війни вчителював в окупованій Одесі. Разом із доцентом М. Дащенком у роки «ждановських» постанов піддавався остракізму, 1946 звільнений з посади викладача університету через звинувачення в націоналізмі. Приятелював із В. Свідзінським, допомагав йому упорядковувати збірку «Поезії», в якій є присвята С. (вірш «Із-за жовтого клена»). Листувався з О. Білецьким, П. Тичиною, В. Владком (Єремченком), Вс. Дашкевичем. 2012 у Хмельницькому надруковно збірку його поезій «Стихотворения».

Завантажити статтю