Степняк Мирон

СТЕПНЯ́К Мирон (справжнє — Ланшин Мирон Олексі­йович; 08(21). 08. 1903, м. Олександрівськ Катеринославської губ., нині Запоріж­жя, за ін. даними — м. Проскурів, нині Хмельницький — 15. 12. 1949, Одеса) — літературо­знавець, поет, пере­кладач. Член СПУ (1941). На­вчався в Олександрівській класичній гімназії. Закінчив мовно-літературний (1928) та хімічний (1940) факультети Харківського ін­ституту народної освіти. Учень академіка О. Білецького. Працював у редакції журалів «Червоний шлях», «Красное слово» (попередник журналу «Радуга»). 1929–31 — спів­робітник «Литературной энциклопедии». Писав рецензії, критичні стат­ті на твори В. Сосюри, М. Доленга, П. Панча, М. Рильського, В. Свідзінського, М. Бажана, П. Тичини, О. Донченка, В. Чечвянського, М. Йогансена, В. Поліщука, І. Франка, М. Філянського, Галини Орлівни, В. Чапленка, О. Досвітнього, Г. Епіка, Д. Загула, І. Микитенка, О. Сороки та ін., пере­кладав вірші з російської українською мовою і навпаки. 1940–41 та від 1944 — аспірант, старший викладач Одеського університету, досліджував творчість І. Котляревського. Під час 2-ї світової війни вчителював в окупованій Одесі. Разом із доцентом М. Дащенком у роки «ждановських» по­станов під­давався остракізму, 1946 звільнений з посади викладача університету через звинуваче­н­ня в націоналізмі. Приятелював із В. Свідзінським, допомагав йому упорядковувати збірку «Поезії», в якій є присвята С. (вірш «Із-за жовтого клена»). Листувався з О. Білецьким, П. Тичиною, В. Владком (Єремченком), Вс. Дашкевичем. 2012 у Хмельницькому на­друковно збірку його поезій «Стихотворения».