Пікуль Петро Васильович
ПІ́КУЛЬ Петро Васильович (19. 01. 1950, с. Вершинова Муравійка Куликівського, нині Чернігівського р-ну Чернігівської обл.) — скульптор. Чоловік Г. Григоренко, батько Мирослави та Романа Пікулів. Член НСХУ (1993–2014). Закінчив Львівське училище прикладного мистецтва (1974; викладачі Т. Драган, Л. Лесюк, Б. Стельмах). Відтоді до 2014 — на Чернігівському художньо-виробничому комбінаті. Учасник всеукраїнських мистецьких виставок від 1984. Працює у різних техніках монументальної та станкової скульптури; віддає перевагу різьбленню на дереві, художньому обробленню каменя. Деякі роботи П. зберігаються в Чернігівському художньому музеї.
Додаткові відомості
- Основні твори
- медаль «В. Антонов-Овсієнко» (1981); погруддя Героя Радянського Союзу Й. Конюша (1985); монументальна композиція «Пробудження» (1990); композиції — «Партизанка О. Білевич» (1983), «Дума» (1990), «Рідна земля», «Ми — козаки» (обидві — 1991), «Мати» (1992), «Вічність», «Відпочинок», «Прощання» (усі — 1993), «Двоє» (1997), «Ранкові мрії» (1999), «Народження велетня» (2001), «Протистояння» (2002), «Зачарована» (2005).
Рекомендована література
- Адруг А. Творчество — городу // Черниг. полдень. 1995, 3 авг.;
- Вернісаж мистецької родини: Каталог. Чг., 2005.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
