Стороженко Микола Володимирович
СТОРОЖЕ́НКО Микола Володимирович (29. 05(10. 06). 1862, с. Велика Круча Пирятинського пов. Полтавської губ., нині Лубенського р-ну Полтавської обл. — перша половина 1942) — історик, педагог, громадський діяч. Брат А. Стороженка. Закінчив 2-у гімназію (1881) та Університет св. Володимира (1885) у Києві. Учень В. Антоновича, навчався музики у М. Лисенка (4 р.), склав магістерські іспити й отримав звання приват-доцента при Санкт-Петербурзькому університеті (1891). Працював інспектором народних шкіл у Чернігівській (1889–91) і Київській (1892–95) губ.; директором 4-ї (1895–1909) і 1-ї (1909–19) Київських гімназій. Водночас — почесний мировий суддя (1887–1914), повітовий земський гласний Пирятинського пов. (1889–1914), гласний Київської міської думи (1902–09). Член-співробітник, дійсний член Київської археографічної комісії, член Історичного товариства Нестора-літописця, Київського відділу Імператорського військово-історичного товариства, Київського відділення Російського музичного товариства, Галицько-руського благодійного товариства, член Київської Старої Громади. Разом із братом видав низку документів з родинного архіву: «Стороженки: фамильный архив» (т. 1–8, К., 1902–10). Вміщував публікації у часописах «Киевская старина», «Исторический вестник», «Русская мысль», «Церковь и народ», газетах «Киевлянин», «Жизнь и искусство». Співпрацював з історично-філологічним відділом УАН, у його «Записках…» надрукував україномовні статті про П. Куліша та ін. У часи Директорії УНР був заарештований та ув’язнений у Лук’янівській тюрмі. У листопаді 1919 емігрував до Туреччини, 1922 — до Югославії. Працював інспектором і викладачем у Маріїнському Донському інституті шляхетних дівчат (м. Біла Церква). 2005 у Києві видано спогади С. «З мого життя», рукопис яких довгий час зберігався в Музеї визвольної боротьби України в Празі, що є важливим джерелом з історії української культури й українського руху 2-ї половини 19 ст.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Охочекомонный полковник Илья Федорович Новицкий // Киевская старина. 1885. № 7; Отношение западнорусских дворян второй половины XVII в. к вопросам религиозным и сословным // Архив Юго-Западной России. Ч. 2, т. 2. К., 1888; Западнорусские провинциальные сеймики во второй половине XVII века. К., 1888; Реформы в Малороссии при графе Румянцеве // Киевская старина. 1891. № 8–9; К истории малороссийских казаков в конце XVIII и в начале XIX века // Там само. 1897. № 4, 6, 10, 11; Очерки по истории малороссийских казаков с конца XVII и в начале XIX века. К., 1898; Мое знакомство с П. А. Кулишем // Под знаменем науки: Юбил. сб. в честь Н. Стороженка, изданный его учениками и почитателями. Москва, 1902; Н. И. Костомаров в Киевской І-гимназии // Чтения исторического общества Нестора-Летописца. 1911. Вып. 22; Осадження м. Крилова // Зап. істор.-філол. відділу УАН. К., 1919. Кн. 1; Куліш у Києво-Печерській школі // Там само. 1923. Кн. 2/3; До біографії П. Куліша: Листи Куліша до М. В. Стороженка // Там само.
Рекомендована література
- Оглоблин О. З невиданих листів Василя Горленка до Миколи Стороженка // Україна [Париж]. 1952. № 7–8;
- Новохатня Н. Микола Стороженко — історик та педагог: матеріали до біобібліографії // Історіогр. дослідж. в Україні. Вип. 11. К., 2002;
- Ульяновський В. Три «лики» Миколи Стороженка: «малоросійство» — «російство» — «українство» // Стороженко М. З мого життя. К., 2005;
- Пазюра Н. Невідома «Автобіографія» Миколи Стороженка // Укр. істор. зб. Вип. 12. К., 2009;
- Білокінь С. І. Стороженко Микола Володимирович // Українські історики: Біобібліогр. довід. Вип. 3. К., 2010.
Завантажити статтю
Людина 
