Супруненко Олександр Борисович
СУПРУНЕ́НКО Олександр Борисович (01. 05. 1957, Полтава) — археолог, краєзнавець, музеєзнавець. Кандидат історичних наук (1997). Полтавська премія імені Самійла Величка (2004), Всеукраїнська премія імені В. Хвойки (2009). Закінчив Полтавський педагогічний інститут (1978). Відтоді (з перервою) працює у Полтавському краєзнавчому музеї: 1988—90 — завідувач науково-дослідного відділу археології, 1990—93 — заступник директора з наукової роботи, від 2016 — директор. 1993—2008 — директор Центру охорони та досліджень памʼяток археології Управління культури Полтавської облдержадміністрації; водночас 2005—16 — заступник директора Науково-дослідного центру «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології НАНУ, начальник постійно діючої Полтавської археологічної експедиції. Головний редактор журналу «Археологічний літопис Лівобережної України» (Полтава, 1997—2009). Дослідник курганних памʼяток епох енеоліту, бронзи, скіфського часу і доби Середньовіччя, культурних нашарувань словʼяно-руської та пізньосередньовічної Полтави, Кременчука, Лубен. Здійснив розкопки Федорівського ідола та кургану доби бронзи на р. Орчик (1987), Лівенського кургану епох енеоліту — бронзи в Пооріллі (1989), комплексів багатих поховань скіфського часу в курганах біля с. Мгар у Посуллі (1989) та Перещепинського некрополя у Більську в Поворсклі (2001—02); дослідив значні площі роменсько-давньоруського посаду літописної Лтави на Інститутській та Івановій горах у Полтаві (1997—2000, 2007—17), понад 40 курганів різних епох поблизу колишніх сіл Волошине, Лавриківка, Петрашівка, Солониця та Солонці в околицях м. Горішні Плавні (2003—16), відкрив давньоруські культурні нашарування у м. Кременчук (2006). Створив експозицію скарбниці «Унікальні предмети у зібранні музею» (1992—93) і скансен (2018) Полтавського краєзнавчого музею. Уклав бібліографічні покажчики «Видання Полтавського краєзнавчого музею за 100 років», «Труды Полтавской Ученой Архивной Комиссии (1905—1917)» (обидва — Полтава, 1991), «Борис Андрійович Шрамко» (П., 1995; Х., 2001, співавт.), «Михайло Якович Рудинський (1887—1958) — археолог, музеєзнавець і памʼяткоохоронець» (К.; П., 2001). Один із ініціаторів відзначення 1000-ліття м. Лубни (1988), ініціатор відзначення 1100-ліття Полтави за результатами археологічних досліджень (1999).
Додаткові відомості
- Основні праці
- Археологические памятники Карловского района Полтавской области. П., 1990; Археолог Олександр Тахтай. П., 1991 (співавт.); Федір Камінський (1845–1891): наукова та епістолярна спадщина. П., 1992 (співавт.); Дело Ю. В. Кондратюка и др. П., 1992 (співавт.); Курганы скифского времени междуречья Ворсклы и Псла. Москва; П., 1993 (співавт.); Курганы Нижнего Поворсклья. Москва; П., 1994; Подвижники українського музейництва. П., 1995; Кургани біля с. Карпусі під Полтавою. П., 1996 (співавт.); Розрита Могила. П., 1996 (співавт.); На землі Полтавській: Пам’ятки археології Полтави та околиць. П., 1998; Більське городище. К.; Гамбург; П., 1999 (співавт.); Полтава: Істор. нарис. П., 1999 (співавт.); Малоперещепинський «скарб». П., 2005; З історії археологічних досліджень на Полтавщині: Короткий нарис. К.; П., 2007; Тарас Шевченко і пам’ятки археології Полтавщини. П., 2018; Селища скіфського часу в системі Великого укріплення Більського городища. К., 2019 (співавт.); Козельщина: Істор.-архіт. нарис. Хн., 2022 (співавт.); Диканька: Істор.-архіт. нарис. О., 2023 (співавт.).
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
